31 березня в ТНМУ відбулася подія, що визначатиме наукову стратегію закладу на роки вперед. За результатами одностайного відкритого голосування вченої ради на посаду проректора з наукової роботи було обрано професорку Олександру Михайлівну Олещук. Вона змінила на цій посаді професора Івана Кліща, який тривалий час самовіддано розбудовував наукову школу нашої Alma Mater.
Олександра Олещук – це науковиця з бездоганною репутацією: випускниця тоді ще ТДМІ 1994 року, докторка медичних наук, яка має значний науковий доробок з фармакології, патофізіології та оцінки медичних технологій. Ми зустрілися з Олександрою Михайлівною, щоб обговорити її перші кроки на посаді та нову філософію університетської науки, яка виходить далеко за межі лекційних аудиторій.
– Олександро Михайлівно, ваше обрання відбулося 31 березня, а вже наступного дня ви опинилися в епіцентрі нагальних справ…
– Знаєте, часу на урочистості чи повільну адаптацію просто не було. 31 березня відбулася вчена рада, а вже наступного дня я розуміла: зволікати не можна. Перші кроки були продиктовані нагальними потребами університету. Мій попередник – професор Іван Миколайович Кліщ розпочав величезну роботу. Я щиро дякую йому за мудрість та вагомі здобутки. Мені ж довелося активно підхопити естафету.
Цей рік став моментом істини. Міністерство освіти та науки підтвердило, що воно є не лише структурою для навчання, а й головним науковим відомством країни. Було проведено глобальну атестацію всіх наукових установ та університетів, незалежно від їхнього підпорядкування. Ми як заклад системи МОЗ пройшли цей шлях і завдяки нашим вченим підтвердили найвищий – «Рівень А». Це стратегічна перемога, яка гарантує нам бюджетне фінансування наукової складової на наступні п’ять років.
– Що цей статус означає для конкретного співробітника ТНМУ?
– По-перше, це постійна щомісячна доплата кожному науково-педагогічному працівникові тих кафедр, які показали свою залученість до наукової діяльності за медико-біологічним напрямом. Це охоплює практично всі кафедри університету, крім гуманітарних. Щомісячна доплата за наукову діяльність кожного науково-педагогічного працівника становитиме 1650 грн., а кафедри, які показали найвищий доробок при атестації, а саме науково-педагогічні працівники кафедри медичної інформатики – 3300 грн., викладачі кафедр дитячих хвороб з дитячою хірургією; педіатрії № 2, фармацевтичної хімії; фармакогнозії з медичною ботанікаю – 2450 грн.
По-друге, це інфраструктура. Нам було виділено понад 4 мільйони гривень згідно з наказом МОЕ № 412 від 05.03.2026. Дедлайни на підготовку документації на розподіл фінансування були «спартанськими»: до 10 квітня ми мали подати всю інформацію на узгодження. Ці кошти ми запланували на придбання обладнання, яке підсилить три ключові підрозділм МННЛЦ, а саме лабораторію з якості лікарських засобів, Центр з вивчення Лайм-бореліозу та інших інфекцій, що передаються кліщами та підрозділ, який займається імуногістохімічними та морфологічними дослідженнями.
По-третє, ми отримали ресурс для підтримки молодих вчених. МОН України запровадило фінансування ініціативних тем, а це 300 тисяч гривень на рік для молодих науковців з можливістю продовження, а саме йдеться про дослідження Катерини Козак і Мар’яни Левків. Через стислі терміни перший відбір ми провели, базуючись на аналізі наукових доробків молодих вчених, але надалі плануємо зробити цей конкурс максимально відкритим і прозорим. Маємо бачити ідеї молоді та давати їм фінансовий ліфт.
Про «золотий стандарт» віварію та лабораторій
– Ви вже встигли провести аудит лабораторій університету. Яке ваше враження від технічного закулісся ТНМУ?
– Роботи багато, але фундамент потужний. Разом з професором Олександром Камишним, якого ректор призначив керівником Міжкафедрального навчально-наукового лабораторного центру (МННЛЦ), ми оцінили наші реальні можливості. Олександр Михайлович – відомий в Україні вчений: він має публікації у журналах рівня Q1 (найвищий квартиль за рівнем цитованості), високий індекс Гірша та два діючі нині ґранти від Національного фонду досліджень.
Ми детально оглянули лабораторії в адмінкорпусі університету – це ПЛР-діагностики (полімеразна ланцюгова реакція) та лабораторію клітинних культур. Відвідали також морфологічний корпус, де зосереджені бази для імуноферментного аналізу та гістохімічних досліджень. У добре відремонтованому комплексі на вулиці Глибокій, 19А розташована Центральна науково-дос-лідна лабораторія та віварій. У цих лабораторіях працюють справжні науковці. Хотілося б відзначити доцентку Аліну Іванівну Довгалюк та її роль у функціонуванні лабораторії клітинних культур, професорку Марію Іванівну Шкільну, завдяки невтомній праці якої в університеті створено Центр з вивчення Лайм-бореліозу та інших інфекцій, що передаються кліщами. Завідувач віварію, професор Степан Стравський – справжній фахівець. Завдяки його ветеринарній освіті тут усі тварини доглянуті, лінії піддослідних тварин: щурів, мишей, мурчаків – чисті, харчування та умови утримання відповідають найвищим стандартам. Вільний та безкоштовний доступ до лабораторних тварин для наших науковців – це преференція, яку має аж ніяк не кожен університет України. Це база для доклінічних досліджень (етап вивчення безпеки та ефективності ліків перед випробуванням на людях), і ми будемо це підтримувати та оновлювати.
– Ви згадували про плани створити передову лабораторію з оцінки якості ліків. Це буде суто науковий проєкт чи він матиме практичне застосування?
– Саме практичне! Вона розташовуватиметься на базі кафедри фармацевтичної хімії під керівництвом професорки Лілії Логойди. Хочемо, щоб ця лабораторія стала центром оцінки якості лікарських засобів для всієї фармацевтичної спільноти та компаній. Наука не повинна бути відірваною від реального суспільства. Якщо ми проводимо дослідження, вони мають допомагати системі охорони здоров’я отримувати якісні та безпечні препарати.
– Ви також згадували про створення Центру колективного користування. Як це працюватиме?
– Ми створюємо Центр колективного користування науковим обладнанням. Це означає, що прилади, закуплені за бюджетні кошти Рівня А, будуть доступні не лише нашим співробітникам, а й науковцям з усієї України. Зараз розробляємо положення про цей центр на базі МННЛЦ. Наші фахівці будуть допомагати, контролювати рівень досліджень і сприяти доступу до приладів тих, хто має відповідну кваліфікацію.
Про зміну менталітету та сканування горизонту
– Олександро Михайлівно, ви часто використовуєте термін «сканування горизонту». Що вкладаєте в це поняття та як воно допоможе університету?
– Раніше я працювала в МОЗ України як голова Комітету з відбору основних лікарських засобів та більш глибоко займалася ОМТ (оцінка медичних технологій – аналіз клінічної ефективності та безпеки ліків). «Сканування горизонту» – це здатність бачити, що з’явиться на ринку через кілька років, що є в пріоритеті системи охорони здоров’я України, які незадоволені потреби щодо забезпечення медичними технологіями, що зараз досліджують фармацевтичні компанії та чи буде це раціонально для нашої медицини.
Цей же принцип маємо застосувати в ТНМУ. Війна змусила нас переоцінити пріоритети. Нам потрібні не просто психологи чи реабілітологи загального профілю, а фахівці, які працюють з бойовою травмою, онкологією в умовах війни, специфічною допомогою пораненим. У нас є пацієнти, є досвід й ми маємо доходити висновків, ділитися цими науковими результатами зі світом. Наука повинна йти за реальними потребами лікарняного ліжка.
– Це звучить, як заклик до радикальної зміни підходів. Чи готові викладачі перестати бути просто лекторами?
– Це моя головна мета – зміна менталітету. В університетах світу немає розриву: ось тут студенти, ось там наука, а десь в іншому місці лікарня. Маємо кумулювати освіту та науку разом. Наш викладач – це насамперед науковець, який свої вміння та інноваційні підходи передає студентам.
Зараз держава запроваджує поділ на науково-педагогічних і педагогічних працівників. Поки що цей процес складний через війну та фінансові обмеження, адже це додаткове фінансове навантаження на університет. Але напрям визначено: той, хто хоче бути науково-педагогічним працівником, не має іншого шляху, крім активної наукової діяльності, написання ґрантових проєктів та публікацій у високих наукометричних базах.
Наші студенти – неймовірні!
– Яке місце в цій новій структурі посідають студенти? Чи не стануть вони лише статистами у великих проєктах професорів?
– У жодному разі! Студенти – це наш головний ресурс. На фармацевтичному факультеті наукова робота – це частина освітньої програми, бо вони захищають магістерську роботу. В медицині це не обов’язково, але ми бачимо неймовірний потенціал.
Цьогоріч на нашому традиційному конгресі студентів і молодих вчених ми з Іваном Миколайовичем Кліщем просто втомилися роздавати грамоти. Вікторія Мірошник, голова студентського наукового товариства, – неймовірний мотор цього процесу. Шкода, що вона вже на 6 курсі, але ми плануємо залучати її як молодого вченого й надалі.
Їхні роботи – це фактично мінімагістерські дослідження, які підтверджуються науковими публікаціями, деякі навіть у високорейтингових журналах. Ми готуємо не просто лікарів, а лікарів, які вміють оцінювати результати наукових досліджень, і можуть до них долучитися як на етапі експерименту, так і клініки.
Про «Відкриту науку», Scopus та амбітні журнали
– Однією з умов сучасного фінансування є прозорість. Як ТНМУ інтегрується у світові стандарти OpenScience?
– Ми активно впроваджуємо принципи «Відкритої науки» (Open Science). Зокрема, завдяки проєкту Open4UA, в якому активно працює професорка Оксана Олегівна Шевчук – керівниця відділу менеджменту наукових проєктів. За її сприяння та в рамках проєкту Open4UA було розроблено Data Manage-ment Plan (план управління даними) для молодих вчених. Це забезпечує правильне планування збору й аналізу результатів ще на старті дослідження. Ми розуміємо, якщо фундамент (план) закладено коректно, то й результат на виході буде якісним.
У нас також «гаряча фаза» з нашими журналами. Ми проходимо перереєстрацію всіх видань категорії Б (фахові видання). Дедлайн – 30 квітня, тож уся команда (редактори, редколегії, ІТ-відділ) працювала на межі можливостей. Ми подали інформацію, що відповідає найвищим критеріям: це і включення фахівців з публікаціями у Scopus, і політика сліпого рецензування (процедура, коли автор і рецензент не знають імен один одного). Наша амбітна мета – за наступні 2-3 роки вивести ці журнали в міжнародні наукометричні бази. Публікація лише українською – це «внутрішня кухня», а ми хочемо міжнародної видимості.
Ця робота неможлива без потужного ІТ-відділу. Крім журналів, на них лежить забезпечення заходів безперервного професійного розвитку (БПР). Щомісяця на базі університету проходить до 15 таких подій – це тренінги, майстер-класи, конференції. Наталія Тарасівна Петришин з наукового відділу відповідає за організацію, а ІТ-фахівці забезпечують трансляцію, записи та технічну підтримку. Навантаження величезне, ІТ-відділ навіть просить не накладати заходи один на одного, бо їх всього двоє на такий обсяг роботи, але ми намагаємося оптимізувати цей процес.
Про червневий марафон PhD і майбутнє
– Червень традиційно є місяцем захистів різних робіт. На що чекати від цьогорічних аспірантів?
– У нас закінчує четвертий рік навчання ціла когорта науковців. Процедура захисту на ступінь доктора філософії (PhD) буде неймовірно насиченою – фактично через день упродовж всього червня. Ми пишаємося нашими PhD-студентами. Вони поєднують клінічну роботу (на очній, вечірній чи заочній формах) з наукою у цей непростий час. Це – люди, які справді обрали шлях науки. Ми бачимо в них майбутніх викладачів, які забезпечать взаємодію університету з практичною системою охорони здоров’я.
На мій погляд, наукова діяльність – це не лише лабораторії, проєкти, планування, фінансування та робота на результат. Моє завдання як проректорки – налагодити тісну співпрацю всіх відділів, щоб все працювало на розвиток нашої AlmaMater. Маємо всі можливості рухатися вперед. Переконана, що цей потенціал ми втілимо на сто відсотків.
– Дякуємо за таку щиру та ґрунтовну розмову! Успіхів вам і всьому науковому колективові ТНМУ.
Довідково
Олещук Олександра Михайлівна – професорка, докторка медичних наук. Пройшла шлях від аспірантки до багаторічної завідувачки кафедри фармакології з клінічною фармакологією. Була головою Експертного комітету з відбору та використання лікарських засобів МОЗ України. Зараз – членкиня робочої групи МОЗ з наповнення Національного переліку основних лікарських засобів. Членкиня експертної ради МОН з питань атестації наукових кадрів з теоретичної і профілактичної медицини та фармації. Авторка понад 300 наукових праць, 5 патентів на винахід. З 2022 року – експертка Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за спеціальностями 222 – Медицина, 226 – Фармація. З 2023 року – членкиня клініко-експертної комісії департаменту охорони здоров’я ОВА.
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО