Людина, яка жила хірургією

Професор Григорій Антонович Сардак… Легенда вітчизняної хірургії. Непересічна особистість, блискучий хірург, талановитий керівник і надзвичайно доброзичлива та щира людина. Так про нього відгукуються всі, хто його знав. 8 листопада – у нього земне день народження. Дата не ювілейна, але варта того, щоб згадати та вшанувати видатного хірурга та науковця, поділитися яскравими спогадами давно минулих, але таких насичених днів професійного життя одного із засновників української хірургічної школи. «Його любов до хірургії була безмежною» 1973 року професор Григорій Сардак, успішно пройшовши конкурс, очолив кафедру факультетської хірургії Тернопільського державного медичного інституту. Він приїхав…

Читати далі

Зеновій Ткачук: «Маю бути корисним для людей, суспільства»

Зеновій Ткачук – український вчений у галузі молекулярної біології, старший науковий співробітник лабораторії інноваційних біотехнологій Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Його дослідження визнані не лише в Україні, а й у світі, винайдені ним противірусні препарати лікують українців. «Уже тоді чітко знав, що буду займатися біохімією» – Зеновію Юрійовичу, ви досягли чималих наукових висот. Коли відчули, що наукова царина – то ваше? – Вважаю, що любов до науки, пізнання закладається ще в дитинстві. Виріс я на Покутті, в місті Коломия. Мама була вчителькою й, зрозуміло, що крім учнів, і…

Читати далі

«Пишаюся тобою, рідненький, у мене все буде добре»

Ця жахлива війна забирає найкращих. Вони залишають цей світ чи не щодня – в окопах, на передовій, оточені ворожими дронами, снайперськими кулями з молитвою на устах, з криком чи в тиші, стікаючи кров’ю. Для співвітчизників вони – наші Герої. А для рідних – син, чоловік чи брат, який вже ніколи не зателефонує, не обійме, не пригорне. Залишається лише пам’ять, яка ніжно оберігає спогади про дорогу серцю людину. Мережить у думках його теплу посмішку, любі очі, обіймає поглядом лагідні та сильні руки, рідне обличчя. Тарас Януш – випускник стоматологічного факультету Тернопільського…

Читати далі

Невмируща зоря сина – у материнському серці

З приходом повномасштабної війни на терени нашої любої України, життя мільйонів сімей докорінно змінилося, розколовшись на «до» і «після». Та найбільш нестерпно боляче, спустошливо тим, хто втратив на цій страшній війні найрідніших, найдорожчих – своїх дітей. Кажуть, немає гіршого в житті батьків, ніж хоронити власну дитину, що не встигла повною мірою розкрити власний потенціал, втілити мрії, жити. А ще таких, як наш світлої пам’яті Герой Іван Попіль – молодий, обдарований, сповнений світлих надій та прагнень. Не знайдеться у світі слів, аби описати глибину того болю, тієї нестерпної порожнечі, яку відчула…

Читати далі

Володимир Лісовський: «У паліативній допомозі головне не тривалість, а якість життя»

Володимира Лісовського, теперішнього керівника госпісу у с. Плотича, заслуженого лікаря України, застала за не цілком звичним заняттям – разом з працівниками він обрізав дерева, косив траву, словом, наводив лад у невеличкому парку перед центральним входом. Зауваживши моє здивування, відповів, що статус очільника не забороняє йому виконувати цю роботу, та й, зрештою, навіть до душі таке чоловіче заняття. Вже згодом, під час розмови, відчула, що госпіс став для пана Володимира дечим більшим, ніж місце праці, може, тому, що пацієнти тут особливі: «Хочеться додати трохи яскравих барв до життя людей у госпісі.…

Читати далі

Бойовий медик із серцем воїна

«Док» Дмитро Огінський – фельдшер, який загинув, рятуючи життя на передовій Війна, як безжальний хижак, рве на шматки українські сім’ї, залишаючи по собі невимовний біль і порожнечу. Вона забирає найрідніших, тих, хто ще вчора був опорою, світлом, сенсом життя. У цій безкінечній скорботі ми одначе маємо пам’ятати й про тих, хто, попри все, дивився смерті в очі, рятуючи інших. Історія Дмитра Огінського, бойового медика з позивним «Док», є однією з таких болючих, але водночас надихальних історій про незламний дух, самопожертву та безмежну відданість покликанню. «Робота була його пристрастю» Дмитро Огінський…

Читати далі

На передовій життя

Історія лікаря, що рятує серця та долі У вирі бурхливих подій, що охопили Україну, ми часто забуваємо про тих, хто щодня, ризикуючи власним життям, рятує інших. Серед таких героїв – Олег Зарудний, капітан медичної служби, начальник евакуаційного відділення медичної роти 63-ї окремої механізованої бригади, а в мирному житті – висококваліфікований лікар-анестезіолог. Його ім’я стало синонімом мужності, відданості та професіоналізму, що знайшло своє визнання на регіональному етапі конкурсу на здобуття ордена Святого Пантелеймона в номінації «Опора на лінії життя» – нагороди для найкращого військового лікаря. Щоб розкрити історію цього непересічного чоловіка,…

Читати далі

До останнього подиху любив Україну

10 ЛИПНЯ – ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ЗАГИБЛИХ МЕДИКІВ. Усі медичні заклади України 10 липня проведуть хвилину мовчання на честь медиків, які загинули під час російського вторгнення. Наразі вже відомо про понад 510 лікарів, медсестер, водіїв, санітарів та інших фахівців, які загинули, рятуючи інших. Чимало з них – наші краяни. Водночас цього дня регіональні ради відзнаки за професіоналізм і милосердя – орден Святого Пантелеймона в усіх областях проведуть заходи «Посвіт пам’яті», до участі в яких будуть запрошені родини загиблих. Йдеться не лише про хвилину мовчання, а й про багаторівневу програму: відкриття меморіальних…

Читати далі

Життя заради інших

У травні Тернопіль став свідком зворушливої події – оголошення переможців регіонального конкурсу ордена Святого Пантелеймона, однієї з найпрестижніших нагород у сфері медицини, що вшановує тих, хто присвятив своє життя порятунку інших. У номінації «Серце медицини» перемогу здобув молодий медик, студент Тернопільського національного медичного університету Віталій Гакало. Ця нагорода стала не лише визнанням професійної майстерності хлопця, але й символом його невтомної самопожертви заради України та її захисників. Скромний та щирий, Віталій зізнається, що надзвичайно радий цій честі, але для нього головна нагорода – це можливість щодня рятувати життя й бути корисним…

Читати далі

Алла Пастернак: «Сила лікаря – у співчутті, відповідальності та постійному прагненні до вдосконалення»

Серед номінантів на участь в національному конкурсі відзнаки – орден Святого Пантелеймона в номінації «Найкращий лікар – еталон професії» – завідувачка терапевтичного відділення №1 Тернопільської міської клінічної лікарні №2, лікарка-пульмонологиня вищої категорії Алла Пастернак. Під її керівництвом і за участі впроваджені нові методи організації та оптимізації лікувального процесу: фізіотерапевтичне лікування та небулайзерна терапія, введено в практику обов’язкове дослідження на антибіотикорезистентність, що значно покращило ефективність лікування. Сходження до лікарської професії Алла Пастернак у медицині вже 33 роки, а думки про цю професію зринули ще в дитинстві: маленька дівчинка уявляла, як стане…

Читати далі