Відкрита наука у ТНМУ

Відкритий доступ (Open Access, OA) — це модель публікації наукових матеріалів, яка забезпечує вільний, безоплатний та необмежений доступ до результатів досліджень для всіх користувачів. Це стосується як наукових статей, так і дослідницьких даних, звітів та інших форм наукової комунікації.

Ліцензування — це важливий інструмент відкритої науки. Воно дозволяє ділитися знаннями легально, прозоро і з повагою до авторських прав. Правильно обрана ліцензія стимулює поширення, повторне використання та вплив досліджень.

Відкриті ліцензії (Open Licenses) використовуються в Open Science, Open Access, OER. Дозволяють вільне використання за певних умов.

Найпоширеніші — Creative Commons (CC):

• CC BY 4.0 — дозволяє будь-яке використання з обов’язковим зазначенням авторства. Це рекомендована ліцензія для відкритої науки.
• CC BY-SA — дозволяє використання за умови, що похідні роботи ліцензуються так само.
• CC BY-NC — тільки некомерційне використання.
• CC BY-ND — можна поширювати без змін.
• CC0 — повна відмова від авторських прав (Public Domain)

Приклад у відкритій науці

Якщо наукова стаття має ліцензію CC BY 4.0, будь-хто може її:

• прочитати і зберегти,
• перекласти,
• використати в підручнику,
• навести у презентації — із вказанням авторства.

Версії статей

• Preprint — версія наукової статті до проходження рецензування. Поширюється на таких платформах, як: arXiv, bioRxiv, medRxiv, SocArXiv.
• Postprint — рецензована версія, затверджена для публікації, але без форматування журналу.

Моделі відкритого доступу

• Gold Open Access — повністю відкриті журнали; доступ вільний одразу після публікації. Часто вимагає оплату з боку автора (APC).
• Diamond/Platinum Open Access — відкриті журнали без оплати з боку ані читача, ані автора. Фінансуються спонсорами або установами.
• Green Open Access — автори архівують свою роботу у відкритому репозиторії (наприклад, Zenodo, Institutional Repository), зазвичай після ембарго.
• Hybrid Open Access — публікація у платному журналі з можливістю викупу відкритого доступу до окремої статті.

Видавництва, особливо традиційні комерційні, покривають витрати через платний доступ до статей (передплати або продаж окремих публікацій). Період ембарго дає їм тимчасовий монопольний доступ до нової публікації, щоб окупити витрати.

Компромісом між відкритим доступом і традиційною публікацією є період ембарго (embargo period) у наукових публікаціях — це встановлений проміжок часу після виходу статті в журналі, протягом якого доступ до повного тексту обмежується і не може бути наданий у відкритому доступі. Тривалість періоду ембарго – зазвичай 6, 12 або 24 місяці, залежно від політики видавця. У галузі медицини часто застосовують 6–12 місяців. Після завершення терміну статтю можна законно розміщувати в інституційному репозиторії.

Ембарго дозволяє:

• Автору публікувати в престижному журналі, навіть якщо він не є повністю відкритим.
• Пізніше розмістити статтю у відкритому репозиторії (Green Open Access).
• Дозволена версія статті для розміщення в репозиторії після ембарго є postprint (версія після рецензування, але без форматування видавця).

Період ембарго не суперечить Відкритій Науці, але це обмеження, що знижує оперативність доступу до знань. Тому фінансовані донори, організації, які надають фінансування для наукових досліджень, і при цьому висувають вимоги до того, як результати цих досліджень мають бути поширені (Horizon Europe, Erasmus+, NSF, USAID) все частіше вимагають відсутності ембарго або коротких термінів.

Журнали з відкритим доступом (Gold, Diamond OA) публікують одразу без ембарго.

Інституційні репозиторії як складова Open Access

Інституційні репозиторії — це цифрові сховища наукових матеріалів, що забезпечують зберігання, архівування і відкритий доступ до публікацій, дисертацій, звітів і даних установи. Вони підтримують Green Open Access, дозволяючи дослідникам розміщувати preprint або postprint своїх робіт, забезпечуючи їх довгострокову доступність.

Прикладом такого репозиторію є репозиторій Тернопільського державного медичного університету: https://repository.tdmu.edu.ua/, який забезпечує відкритий доступ до наукових матеріалів університету.

НЕЧЕСНІ ПУБЛІКАЦІЙНІ ПРАКТИКИ

Нечесні публікаційні практики — це дії, що суперечать принципам наукової доброчесності. Вони включають:

Хижацькі журнали (Predatory journals)

Це псевдонаукові видання, які вимагають оплату за публікацію без належного рецензування, редагування та архівування. Часто мають фальшиві імпакт-фактори.

Приклади ознак хижих журналів:

• Відсутність прозорої редакційної політики
• Агресивна розсилка запрошень до публікації
• Сумнівний склад редакційної колегії
• Імітація назв відомих журналів

Фабрики статей (Paper mills)

Це комерційні організації або особи, що створюють або продають наукові статті за гроші, часто з вигаданими даними. Вони порушують принципи наукової доброчесності та загрожують довірі до науки.

Салямі-публікації (Salami slicing)

Це практика штучного поділу одного дослідження на кілька надто вузьких статей, щоб збільшити кількість публікацій. Такий підхід суперечить принципам цілісності та може бути етично проблемним.

Інші нечесні практики:

• Гостьове авторство: включення у список авторів осіб без реального внеску.
• Плагіат та самоплагіат: використання чужого чи власного попереднього тексту без посилання.
• Фабрикація та фальсифікація: вигадування або маніпуляція даними.
• Дублювання подань: подання однієї й тієї ж статті в кілька журналів.
• Фальшиве рецензування: створення підставних рецензентів або рецензій.

Відкриті наукові дані — це цифрові дані, що створюються або використовуються у процесі наукових досліджень і є загальнодоступними для перегляду, аналізу, повторного використання та поширення без обмежень (або з мінімальними обмеженнями). Вони можуть включати числові таблиці, аудіо- та відеозаписи, зображення, коди, метадані, а також лабораторні журнали, протоколи тощо.

За визначенням OECD (2015), відкритими вважаються ті дані, які мають ліцензію, що дозволяє будь-кому вільно їх використовувати, модифікувати і повторно поширювати.

Категорії дослідницьких даних у науці:

1. Первинні (сирі- raw data) дані
   • Дані, отримані безпосередньо з експериментів, вимірювань, опитувань тощо. (Наприклад: результати біохімічних аналізів, відповіді на анкету).
2. Оброблені дані (processed)
   • Дані, які пройшли первинну обробку фільтрацію, перекодування, нормалізацію. (Наприклад: зведені таблиці, усереднені значення, розраховані індекси).
3. Аналізовані/інтерпретовані дані
   • Дані з результатами статистичного аналізу, кореляцій, регресій тощо (Наприклад: графіки, підсумкові моделі, коефіцієнти)
4. Симуляційні/моделювальні дані
   • Дані, отримані не експериментально, а шляхом комп’ютерного моделювання. (Наприклад: 3D-моделі, прогнозні сценарії, віртуальні експерименти).
5. Супровідні дані
   • Протоколи, лабораторні журнали, анкети, інструкції, програмний код. Сприяють розумінню, відтворенню та повторному використанню основних даних.
6. Конфіденційні/чутливі дані
   • Дані, які містять персональну або делікатну інформацію. Вимагають спеціальних умов доступу, знеособлення або шифрування.
7. Метадані
   • Метадані — це структуровані дані, які описують, пояснюють, локалізують або іншим чином полегшують пошук, використання та керування іншими даними. Вони виконують роль «даних про дані» та включають інформацію про авторство, дату створення, формат, тему, ключові слова, умови доступу тощо. Описують зміст, контекст, структуру, джерело. (Наприклад: назва змінної, одиниця виміру, автор, дата створення, формат).

Якісні метадані є основою для забезпечення FAIR-принципів (особливо знайденості та повторного використання).

Принципи FAIR для відкритих даних

• Findable — дані мають бути легко знайдені людьми та машинами, наприклад, через використання унікальних ідентифікаторів (DOI) та індексацію в репозиторіях
• Accessible — чітко вказані умови доступу, навіть якщо дані є обмеженими
• Interoperable — дані подані у форматах, які дозволяють обмін і використання між різними системами
• Reusable — мають ліцензії, які дозволяють повторне використання, і супроводжуються якісною документацією

Переваги відкритих даних

• Підвищення відтворюваності результатів дослідження
• Зменшення дублювання зусиль і витрат
• Поширення результатів дослідження серед ширшої аудиторії
• Можливість нових відкриттів на основі вже наявних даних
• Залучення громадських науковців (citizen science) до аналізу даних

Правові та етичні аспекти

• Законодавство щодо персональних даних (наприклад, GDPR в ЄС)
• Необхідність анонімізації чутливої інформації
• Обмеження на дані, отримані в межах комерційних, оборонних або міжурядових угод

Репозиторії для відкритих даних

• Zenodo — багатогалузевий репозиторій, підтримуваний ЄС
• Figshare — надає DOI та інтеграцію з ORCID
• Dryad — сфокусований на біомедичних і біологічних науках
• GitHub— платформа для розробників, яка дозволяє розробникам створювати, зберігати, керувати та ділитися своїм кодом

Інституційний репозиторій і відкриті дані

Інституційний репозиторій не лише слугує платформою для публікації статей, а й важливим сховищем відкритих наукових даних. Зберігання даних у локальних репозиторіях гарантує їх цілісність, безпеку та довготривалу доступність, а також сприяє дотриманню FAIR-принципів.

Репозиторій Тернопільського державного медичного університету (https://repository.tdmu.edu.ua/) є прикладом інституційного майданчика, де дослідники можуть публікувати як повні тексти публікацій, так і супровідні дослідницькі дані.

План управління даними (Data Management Plan, DMP)

Data Management Plan — це документ, який описує, як будуть збиратися, зберігатися, оброблятися, документуватися та поширюватися дослідницькі дані впродовж і після завершення проєкту. Наявність DMP є обов’язковою вимогою у багатьох міжнародних програмах фінансування, таких як Horizon Europe.

Основні елементи DMP:

• Типи даних, що будуть генеруватися
• Методи зберігання та резервного копіювання
• План поширення та доступності даних (наприклад, через відкриті репозиторії)
• Обмеження на використання або етичні аспекти (GDPR, анонімізація)
• Вибрані формати, стандарти метаданих і ліцензії (напр., CC BY 4.0, FAIR)

Ведення DMP допомагає забезпечити якість, прозорість та довготривалу цінність наукових даних.

Публікація відкритих даних має бути заздалегідь передбачена в Плані управління даними (Data Management Plan). Це дозволяє структурувати:

• Які саме дані будуть відкриті (та коли)
• У якому форматі та з якими метаданими
• Яка обрана ліцензія (CC BY, CC0 тощо)
• Як забезпечено довготривале зберігання й доступ

Корисні ресурси:

• RE3data.org — глобальний реєстр репозиторіїв дослідницьких даних
• GO FAIR Initiative
• OpenAIRE Guidelines
• CODATA — Комітет з даних для науки (ICSU)

Відкриті методи — це публікація методологій, протоколів, коду та інструментів, що дозволяють відтворити і перевірити наукові результати. Прозорість методів підвищує довіру до досліджень і сприяє їх повторному використанню.

Серед важливих інструментів відкритої науки — платформи для розміщення preprint (arXiv, bioRxiv), системи управління даними (Open Science Framework), інструменти аналізу та візуалізації, сервіси для вимірювання впливу (Altmetric, Dimensions).

Політика інституційної підтримки відкритої науки

Підтримка відкритої науки на рівні установи є ключовою для успішного впровадження відкритих практик. Політика відкритої науки встановлює вимоги щодо публікації у відкритому доступі, обов’язковість Планів управління даними (DMP), дотримання етичних норм та стимулювання відкритої співпраці.

Метрики відкритої науки

Відкриті публікації і дані можуть оцінюватися не лише традиційними цитуваннями, але й альтернативними метриками (altmetrics), які відображають соціальний вплив, згадки у ЗМІ, обговорення у соціальних мережах. Це допомагає науковцям краще розуміти аудиторію та широту впливу їх досліджень.