«Пігмаліон» від театральної студії «Арт-Драма»
Театральна студія Тернопільського національного медичного університету «Арт-Драма» 8 лютого 2024 року зробила чудовий подарунок усім шанувальникам сценічного мистецтва, запросивши на прем’єру вистави «Пігмаліон» за однойменною п’єсою Бернарда Шоу.
В основі сюжету – відомий античний міф про скульптора, який, сотворивши з мармуру ідеальну жіночу подобу, закохався у неї до безтями і вмовив богів, аби ті оживили статую.
Давньогрецька романтична історія була творчо переосмислена відомим англійським драматургом Бернардом Шоу і перенесена в Лондон початку ХХ століття, де й розігрувалися пристрасті, формувалися характери, руйнувалися традиційні цінності вікторіанської Англії. Тонкий гумор, іскрометні діалоги, легкий, динамічний, соціально та психологічно напружений сюжет – усе це забезпечило п’єсі нев’янучу славу упродовж десятиліть і гідне місце серед класичних драматичних творів.
«Пігмаліон» не втрачає своєї популярності й у нинішні часи та є візитівкою багатьох відомих театрів. Тому цілком зрозумілим було хвилювання режисера-постановника Мар’яни Варварук та учасників «Арт-Драми», студентів нашого університету, перед прем’єрою.
Зрозумілим, але безпідставним! Упродовж двох годин глядачі ущерть заповненої зали, затамувавши подих, уважно спостерігали за подіями, які розгорталися на сцені. Час від часу тишу порушували оплески, що підкреслювали особливо вдалі моменти й несподівані експромти, яких було чимало.
Байдужих у залі не було! Дійство заворожувало, притягувало, торкалося найпотаємніших струн душі. Актори не просто проговорювали слова своїх персонажів чи проходжувалися сценою. Вони були ними, відчували і мислили, жили й говорили як лондонці тих часів. Михайло Бучинський був самозакоханим, безцеремонним та різким професором Генрі Гігінсом, Анна Черноус – наївним лондонським дівчиськом Елайзою Дулітл, що перетворилося на пристрасну, ніжну та самодостатню леді. Чудово доповнював дует урівноважений, делікатний полковник Піккерінг (Орест Степанюк) зі своєю незмінною подругою люлькою, який зоставався джентльменом у найскладніших ситуаціях. Образ спокійної та розважливої місіс Гігінс переконливо створила Соломія Врублевська. Вельми прихильно сприйняли глядачі й дует місіс Пірс та Шарлоти Пірс (Вікторія Зелена та Діана Бурдяк). І хоч в авторському варіанті економка містера Генрі Гігінса є самотньою жінкою, така режисерська версія «дівчини з перцем», за словами Мар’яни Варварук, безперечно, є цікавою творчою знахідкою і цілком органічно вплітається у загальну канву сюжету.
Злагодженою та симпатичною була гра квартету сім’ї Ейнсворд-Гілів, де усі чітко дотримувалися своїх ролей (місіс Ейнсворд-Гіл – Марія Усова, Клара Ейнсворд-Гіл – Соломія Мадараш, Елізабет Ейнсворд-Гіл – Оксана Дидик, Фредді Ейнсворд-Гіл – Антон Шупа). Гордовитих та екстравагантних герцогиню та її подругу цікаво зіграли Діана Кльоц й Анастасія Колесникова. Незграбний, вайлуватий батько Елайзи Альфред Дулітл (Ілля Сороківський) однією своєю появою на сцені викликав у глядачів лукаві посмішки й сподівання комічних ситуацій. Роль угорця у виконанні Назара Красицького достойно доповнювала акторський ансамбль і заслужено здобула глядацькі симпатії.
І цілком байдуже, що на акторах – піджаки й джинси, що їхні партнерки по сцені одягнені в сучасні модні сукні, а містер Гігінс та Елайза танцюють під звуки рок-музики. Перед глядачами не просто солоденька сентиментальна історія перетворення вуличної квіткарки у леді (щось на кшталт казочки про Попелюшку), а драматична, комічна (подекуди – й іронічна) розповідь про народження нової людської особистості, жінки, яка не тільки починає усвідомлювати свою привабливість, але й свою людську гідність, своє право бути собою.
Талановита командна гра захоплює з перших фраз і не відпускає до останніх музичних акордів. У виставі задіяні всі учасники театральної студії «Арт-Драма». Готуючись до прем’єрного показу, вони, як розповіла Мар’яна Варварук, старанно працювали упродовж майже чотирьох місяців, бо давно уже хотіли поставити щось цікаве й неодинарне зі світової класики, тому варіант з п’єсою Бернарда Шоу гаряче підтримали. Завдяки креативності режисера-постановника усі персонажі (навіть другорядні чи породжені її творчою фантазією) стали у виконанні молодих акторів повноцінними, виразними й життєво правдивими.
Про декорації хотілося б сказати окремо, цитуючи Мар’яну Варварук: «З декораціями ми вирішили максимально просто, щоб не завдавати собі проблем, а… спростити все. Більшість з них ми знайшли у нас в університеті, де, як і всюди, є красиві столи, стільці… Дрібні речі поприносили з дому. Фортепіано є в нашій актовій залі. А вазони збирали по всіх кабінетах. Все можна знайти на місці. І це дуже класно! Є дивани… Все можна знайти у нас в університеті, і нема сенсу десь брати декорації. Все те, що нам потрібно, ми можемо знайти тут. Ми позичили на 2-3 дні, а потім совісно повернули (сміється)».
… До прем’єри зоставалися лічені години… А в режисера-постановника вже були нові плани, цікаві проєкти, оригінальні ідеї.
То ж подякуємо усім учасникам театральної студії «Арт-Драма» та їх керівнику за чудову прем’єру і побажаємо нових творчих здобутків!
Ігор Гаврищак.
Світлини Миколи Василечка.