Вечір-спомин «Свіча пам’яті» професора Мирослава Миколайовича Закалюжного в ТНМУ

27 березня у бібліотечній залі ТНМУ викладачами кафедри іноземних мов був проведений вечір-спомин «Свіча пам’яті» професора Мирослава Миколайовича Закалюжного – викладача латинської мови; колишнього завідувача кафедри української та іноземних мов; людини, за плечима якої підготовка плеяди видатних медиків; видатного науковця в галузі класичної філології; мудрого Вчителя, який відкривав студентам невичерпну силу знань; наставника, який вчив думати, плідно працювати, любити науку і життя; людини з великим серцем та чесною душею, яка причастила усіх любов’ю до людей, рідної землі, історії. У цьому році М.М. Закалюжному виповнилось би 84 роки.

Розпочала вечір ініціатор та організатор цього заходу – завідувач кафедри іноземних мов, професор Надія Федчишин, яка звернула увагу на особливий час проведення вечора-спомину – Великий піст, адже це своєрідна пора переосмислення, усвідомлення пройденого етапу життя, достойного приготування до зустрічі Воскресіння. У цей час ми згадуємо щирою молитвою й добрим словом тих, які за межею – наших рідних, друзів, колег… І саме в цю пору ми хочемо в такий особливий спосіб згадати всіх, хто працював на кафедрі іноземних мов, викладачів-невтомних трударів, які мислили масштабними категоріями, для яких характерними були висока освіченість та беззаперечний професіоналізм, багатий практичний досвід й організаторський потенціал, почуття відповідальності у поєднанні з порядністю і людяністю. Кожен з викладачів уболівав за рівень викладання свого предмета, адже не завжди були доступними підручники. Ще тоді викладачі активно починали впроваджувати в навчальний процес технічні засоби, часто виготовляли їх власноруч.

Це – Микола Климчук, Ілля Чучукало, Віра Ситник, Валентина Старостенко, Любомир Кучма, Степан Букавін, Адам Галицький, Елеонора Могилевська, Микола Реверський, Ірина Лановик, Раїса Левенець, Євген Дружкевич, Валентина Пруцакова, Роман Малець, Ніна Колова, Григорій Окоменюк, Василь Луцик, Богдан Леськів, Володимира Чолач, Мирослав Закалюжний, Марія Кучма та інші, які творили історію кафедри та університету.

Надія Федчишин закцентувала увагу і на сьогоднішньому колективі кафедри – колективі однодумців, професіоналів, енергійних, творчих, завзятих та цілеспрямованих фахівців з різних мов. Адже, як писав давньогрецький філософ Геракліт – «Рanta rhei kai ouden menej» (Все тече, все міняється, і ніщо не залишається на місці). Нова генерація викладачів вирізняється науковим мисленням, інноваційними підходами, з якими цікаво спілкуватися та комфортно працювати.

Відтак професор Надія Федчишин зосередилася на непересічній постаті кафедри іноземних мов – людині глибокого інтелекту та широкої ерудиції, з неординарним прогностичним мисленням та надзвичайною працьовитістю, вимогливого, насамперед, до себе, з відмінним почуттям гумору, інтелігента та ентузіаста – професора Мирослава Миколайовича Закалюжного. Вона засвідчила думку випускників різних поколінь, які з надзвичайною теплотою згадують і дякують йому за отримані знання.

Символічну свічку пам’яті запалив внук Мирослава Закалюжного Максим, студент Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.

У народі кажуть, що кожна людина живе доти, поки про неї пам’ятають. Мирослав Миколайович заслужив собі на довгу пам’ять багатьох людей. У родинному колі друзів, колег, членів його родини та гостей було згадано пам’ятні сторінки його життя, численних наукових видань, бо там його думки, надії, ідеали, його світ, який він так любив і по-своєму розумів.

Виконання талановитою студенткою 1 курсу медичного факультету Марією Броною пісні-молитви «Ave Maria» для усіх присутніх у залі стало моментом внутрішнього зосередження та розмірковування в час Великого посту, час духовного відродження.

Ведучі вечора-спомину (доцентка кафедри іноземних мов Тетяна Саварин та студент І курсу медичного факультету Богдан Юрченко) розповіли про життєвий і творчий шлях професора Мирослава Закалюжного, зауваживши, що все його життя, як і увесь науковий доробок пов’язані з Тернопільським національним медичним університетом ім. І.Я. Горбачевського (1966-2011 рр.).

Мирослав Миколайович Закалюжний народився 10 грудня 1940 року в селі Черепин Пустомитівського району Львівської області. Після закінчення факультету іноземних мов (спеціальність «Класична філологія») Львівського державного університету імені І. Я. Франка (1967, нині  – національний), почав працювати в Тернопільському медичному інституті (тепер – ТНМУ) викладачем, старшим викладачем, доцентом, завідувачем кафедри іноземних мов (1995-2000), професором (2000-2011) цієї ж кафедри. Звивистим і тернистим був його життєвий шлях. Любов’ю усього його життя були педагогіка, латина й медицина. У коло наукових зацікавлень М.М. Закалюжного входила історія української педагогічної думки, методика викладання латинської мови у вищих медичних закладах. Професор Закалюжний є автором і співавтором 24 наукових і навчально-методичних праць, у тому числі «Посібника з анатомічної і клінічної термінології» (1993, у співавторстві з проф. Андрейчиним М. А.), підручника для студентів медичних навчальних закладів «Латинська мова» (Тернопіль, 1995; Київ, 2003, у співавторстві з доц. Паласюк Г. Б.), підручника «Латинська мова для біологів» (Київ, 2011), словника «Клінічна латина з англійськими та українськими відповідниками» (Тернопіль, 2017, у співавторстві з академіком НАМН України, професорами Андрейчиним М. А. та Коморовським Р. Р.).

Помер М.М. Закалюжний 24 вересня 2020 року у Тернополі, а похований у родинному селі Черепині. Мирослав Миколайович залишив незабутній слід у роботі зі студентами, передав знання тисячам фахівців. Для колег М.М. Закалюжний був прикладом невпинної працездатності, мудрості та щирості.

Теплими спогадами про десятки років спільної роботи на кафедрі та основними етапами життя М.М. Закалюжного поділилась колишня завідувачка кафедри іноземних мов, доцентка Галина Паласюк. З Мирославом Миколайовичем їх пов’язували теплі, дружні стосунки. Завдяки наданим онуком професора фото, присутні побачили на екрані світлини, де він з батьками, однокурсниками, колегами, студентами, сім’єю.

Галина Богданівна розповіла про родину, у якій народився і зростав Мирослав Миколайович, його любов до рідного краю, тернистий шлях до здобуття професії. Присутні зацікавлено слухали розповідь про студентські роки на кафедрі класичної філології у стінах Львівського університету імені Івана Франка. Упродовж усього життя Мирослав Миколайович проніс любов до античності і класичних мов, яку йому прищепили професори кафедри, блискучі знавці класичних мов, випускники Віденського університету. Галина Богданівна багато розповідала про родину Закалюжних, їх  гостинність, готовність завжди прийти на допомогу. Подружжя Закалюжних виростило двох прекрасних дітей, віддавали свою любов і турботу онукам. Для молодих фахівців Мирослав Миколайович був наставником, який вчив думати, плідно працювати, любити свою професію і виховувати молоде покоління порядними людьми. Він завжди з великою повагою ставився до студентів, вчив їх власним прикладом людяності і порядності. Заняття з латини, які проводив «collegа» (так його шанобливо називали студенти), були взірцем педагогічної майстерності. Мирослав Миколайович розпочав свою трудову діяльність у Тернопільському медичному інституті у далекому 1966 році, все своє життя прожив у Тернополі, любив наше місто, вважав його рідним, однак заповів похоронити його у рідному селі Черепині на Львівщині. На могильній плиті викарбувано: «Професор латини М. М. Закалюжний». Sit tibi terra levis, professor! Summa cum pietate!

Про пам’ятні миті спілкувань з Мирославом Миколайовичем поділився Іван Миколайович Кліщ – проректор з наукової роботи ТНМУ, доктор біологічних наук, професор кафедри функціональної і лабораторної діагностики.

Іван Миколайович зазначив, що Мирослав Миколайович мав великий дар любові, поваги, доброзичливості до колег, студентів, друзів. Тому так щиро звучать сьогодні слова на його честь. Свої спогади про професора Закалюжного високоповажний гість розділив на дві частини: спогади колишнього студента про легендарного викладача та спогади про колегу. Іван Миколайович тепло згадував про свої студентські роки і відзначив педагогічну майстерність та високий професіоналізм молодого викладача латини Мирослава Закалюжного, який у своїй педагогічній роботі керувався  принципом, що студент – це не чаша, яку треба наповнити, а свіча, яку треба запалити. Тому він завжди мотивував студентів вчитися, був у пошуках нових засобів і прийомів прищеплення студентам любові до вивчення латинської мови, латинських медичних термінів. Ще один принцип, якого завжди дотримувався Мирослав Миколайович у викладацькій роботі, – викладач не повинен порушувати людську гідність студента. Також Іван Миколайович поділився незабутніми спогадами про миті спілкувань вже з професором Закалюжним як з колегою, другом, з яким вони часто проводили час разом, обговорюючи наукові проблеми, ділячись досвідом та взаємно підтримуючи один одного.

Захоплено слухали усі присутні в залі вірш «Ad Melpomenem» великого римського поета Горація, який в оригіналі латинською мовою продекламував один з найкращих студентів 1 курсу медичного факультету Богдан Юрченко. Головна думка, яку Горацій намагався донести до читачів, полягає у тому, що будь-який автор, який встиг за життя щось написати чи створити, буде вічно жити. Так і пам’ять про Мирослава Миколайовича передаватиметься наступним поколінням студентів-медиків через його наукові праці.

Новий розділ відкрився у світі науки та освіти, коли два великі науковці, шановані професори Михайло Андрейчин та Мирослав Закалюжний, об’єднали свої зусилля у роботі над науковими виданнями. Пліч-о-пліч вони подорожували далекими стежками медичної науки та латинської мови, яка є основою універсального мовного коду у сфері медицини. Спільно вони видали підручники з латинської мови та медичної термінології, виткані нитками мудрості та досвіду. З їхньої наукової майстерності народилися посібники з анатомічної та клінічної латини, які стали невід’ємними помічниками для студентів та викладачів медичних університетів.

Спогадами про спільну наукову діяльність та дружні теплі взаємини з М.М. Закалюжним поділився високоповажний гість, доктор медичних наук, професор, академік, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, голова Тернопільського обласного осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами Михайло Антонович Андрейчин.

Михайло Антонович згадував про роботу над потужною і за розміром, і за внутрішнім наповненням книгою «Клінічна латина з англійськими та українськими відповідниками», на її написання автори витратили майже десять років. Ідеєю написання такої праці Михайло Антонович поділився з Мирославом Миколайовичем, коли ще працював на посаді проректора з наукової роботи. Спочатку вони вирішили підготувати «Посібник з анатомічної та клінічної термінології», який й став своєрідним стартом чи підготовкою до потужнішого видання, яке б умістило не лише анатомічну термінологію, а й перелік діагнозів, клінічних термінів. Запросити до цієї роботи вирішили також фахівця, який знає добре медичні терміни та може перекласти їх англійською мовою. Тому третім автором став професор Роман Коморовський, чудовий знавець англійської мови. Також Михайло Антонович відзначив надзвичайну товариськість, відкритість, щирість Мирослава Закалюжного.

Продовжив вечір-спомин третій автор видатної книги «Клінічна латина з англійськими та українськими відповідниками» – фахівець у галузі кардіології, доктор медичних наук, професор кафедри внутрішньої медицини № 2 Роман Коморовський.

У своєму виступі Роман Ростиславович розкрив зворушливі деталі своїх зустрічей і спілкування з Мирославом Миколайовичем ще з часів навчання у школі, а потім у медичному університеті. Професор Коморовський як колишній студент з великою вдячністю та повагою відзначив великий професіоналізм Мирослава Миколайовича, його надзвичайне вміння просто та доступно передавати складні елементи граматики, викликати у студентів любов до латини, високу прихильність до кожного та справедливість. Роман Ростиславович поділився з присутніми своїми спогадами про той час, коли будучи вже доцентом кафедри, Мирослав Миколайович запросив його долучитися до роботи над словником, а саме до перекладу клінічних термінів та діагнозів англійською мовою. Професор розповів про важливість цієї колосальної праці, якій Мирослав Миколайович присвятив 10 років. Словник охоплює основи граматик латинської та давньогрецької мов, структуру клінічних термінів, види і форму написання діагнозів, вирази, запозичені з сучасних іноземних мов та інші аспекти. Таким чином, спільними зусиллями побачив світ словник «Клінічна латина з англійськими та українськими відповідниками».

Родзинкою вечора-спомину був виступ талановитої студентки 1 курсу медичного факультету Вікторії Цюрось, яка  під акомпанемент бандури виконала  пісню на вірші Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».

Словами вдячності та поваги до Мирослава Миколайовича Закалюжного звернулася професор Антоніна Пришляк. З теплотою згадала Антоніна Михайлівна про свої студентські роки та улюбленого викладача латини Мирослава Миколайовича, який вмів зацікавити студентів вивчати нову мову, часто використовував латинські крилаті вислови, які закарбувалися і пам’ятаються сьогодні. Антоніна Михайлівна зазначила, що під час завідування кафедрою іноземних мов та суспільних дисциплін їй випала честь працювати з Мирославом Миколайовичем пліч-о-пліч. У роботі він був виконавчим, толерантним, готовим завжди допомогти та порадити. Особливо розчулив усіх присутніх прочитаний Антоніною Михайлівною вірш-спомин авторства колишніх студентів М.М. Закалюжного. Цей спомин пронизаний теплом, любов’ю та шаною до свого колишнього викладача, до «колєґи» (як його доброзичливо називали усі студенти).

Пам’ять про дорогого серцю друга вилив у рядках власного вірша Валерій Дідух, колишній доцент кафедри медичної фізики діагностичного та лікувального обладнання. Валерій Дмитрович зазначив, що Мирослав Миколайович був для нього не лише колегою, але й щирим другом, з яким вони вели душевні розмови, дискутували на наукові теми.

Спогад про Мирослава Миколайовича Закалюжного.

Вдивляємся в його світлину…

В душі вирують почуття.

Він був залюблений в латину,

Їй присвятив своє життя.

І ми не можемо злічити

На його ниві знань плодів.

Він був прикрасою еліти.

Час не зітре його слідів.

***********************************

Він відшукав себе в собі

І не йшов услід юрбі.

Всюди був самим собою.

За свою честь ставав горою.

Працював він без упину,

Перед лихом, не гнув спину.

А у бесідах, застільних,

Не бувало йому рівних.

На нас вже дивиться з світлин…

Мало тепер таких як Він.

Свічку пам’яті задують

Комусь люди, комусь час…

Мирослава спогадують

І ті, що будуть після нас.

                             Валерій Дідух

За життя спорудив собі найбільший пам’ятник Мирослав Миколайович своїм доброзичливим ставленням до людей, повагою до колег, любов’ю до студентів. Запам’ятаймо це ім’я і маємо за обов’язок передати наступним поколінням його наукові доробки. Нехай ці спогади, які прозвучали, вплетуться у вінок шани і пам’яті Мирослава Миколайовича Закалюжного.

Вечір пам’яті М.М. Закалюжного завершився спільним щирим виконанням молитви «Отче наш» латинською мовою.

Інформацію подали доцентки кафедри іноземних мов Тетяна Саварин, Галина Паласюк, Іванна Ворона. Світлини з архіву кафедри іноземних мов.