Ярослав Іванович Гонський народився 31 січня 1930 року в селянській родині у селищі Войнилів на Станіславщині (тепер – Івано-Франківська область). Після середньої школи 1950 року закінчив фізико-математичний факультет Станіславського державного учительського інституту. 1950-1953 рр. – на чинній військовій службі. 1954-1959 рр. навчався у Станіславському державному медичному інституті, який закінчив з відзнакою. 1959-1962 рр. працював головним лікарем Войнилівського районного протитуберкульозного диспансера.
Але мрія зайнятися науковою роботою 1962 року привела Ярослава Івановича знову в стіни альма-матер, на кафедру біологічної хімії. Тут він під керівництвом професора Г.О.Бабенка працював спочатку асистентом, 1968 р. захистив кандидатську дисертацію, згодом став доцентом, очолював курс біофізики, а 1984 р. захистив докторську дисертацію.
З 1985 року Ярослав Іванович продовжив науково-педагогічну діяльність в Тернопільському державному медичному інституті на кафедрі біохімії, яку очолював упродовж 20 років, а згодом працював професором кафедри до останніх місяців свого життя.
Наукова діяльність професора Я.І.Гонського – глибинна та різнопланова. Його напрацювання в галузі біохімічної науки були вагомими у створенні новітніх підходів при вивченні проблем злоякісного росту та дали змогу синтезувати нові антиканцерогенні сполуки. Він був піонером у вивченні біологічного окиснення, зокрема, за допомогою парамагнітного резонансу. В сфері наукових інтересів Ярослава Івановича було також дослідження патогенезу хімічного ураження печінки, ролі процесів вільнорадикального, мітохондріального, мікросомального та інших видів окиснення в механізмах токсичних гепатитів. Професор Я.І.Гонський створив свою біохімічну наукову школу, з якої вийшло підготовлених ним три доктори та понад 20 кандидатів наук. Він – автор понад 200 наукових і навчально-методичних публікацій, у тому числі 10 патентів на винаходи, підручника з біохімії українською мовою, друге видання якого вийшло цього року, а також навчального посібника для практичних робіт з біохімії. Йому було властиве вміння узагальнювати нове, прогресивне в науці, виділяти основні проблемні питання, зорганізувати науковий пошук.
Свідченням високого наукового авторитету професора Я.І.Гонського є його робота першим керівником новоствореного навчально-наукового інституту фармакології, гігієни та медичної біохімії ім. М.П.Скакуна, участь у складі спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій при Чернівецькому національному університеті імені Федьковича, в проблемній комісії з біохімії Міністерства охорони здоров’я України, обрання академіком Української академії наук національного прогресу. Я.І.Гонський був частим учасником наукових з’їздів, конгресів, конференцій, де виступав з науковими доповідями на різну тематику.
Ярослав Іванович був не лише талановитим, відомим в Україні та за її межами вченим, але й висококваліфікованим, досвідченим педагогом і вихователем студентської молоді. Його лекції завжди з цікавістю слухали студенти та молоді науковці. Він міг доступно, інколи в жартівливій формі донести матеріал, навіть досить важкий, умів зробити зі складного просте й завжди по-батьківськи ділився своїми знаннями та досвідом зі студентами, аспірантами, молодими викладачами.
Активною була громадська діяльність професора Я.І.Гонського. Він – ініціатор присвоєння нашому навчальному закладу імені уродженця Тернопільщини академіка І.Я.Горбачевського, створення садиби-музею академіка в селі Зарубинці, автор численних публікацій про життєвий і творчий шлях видатного вченого та громадського діяча, організатор щорічних Горбачевських читань.
У товариствах «Знання» та «Просвіта» цінували професора Я.І.Гонського як яскравого лектора за ораторські здібності, високий інтелект, ерудицію й непохитний патріотизм, активну громадянську позицію.
Професійна та громадська діяльність професора Я.І.Гонського відзначені Почесною грамотою Верховної Ради України, численними грамотами та подяками місцевих органів влади і громадських організацій, адміністрації інституту, академії, університету.
Ярослав Іванович був інтелігентною, доступною, скромною, порядною та чуйною людиною, шанобливо ставився до студентів, співробітників і учнів, підтримував і допомагав важкої хвилини. Спілкування з ним залишило приємні, незабутні спогади.
Разом з дружиною Євгенією Іванівною (теж лікарем) Ярослав Іванович виховав сина Ігоря й доньку Наталю, які за прикладом батьків також стали лікарями. Він був зразковим чоловіком, батьком, дідусем і прадідусем.
Професор Я.І.Гонський відійшов у вічність на 88 році життя 26 жовтня 2017 року. Його ім’я назавжди залишиться в історії університету, в пам’яті всіх, хто вчився у нього, працював, спілкувався з ним, як світочем науки, українським патріотом і неординарною Людиною.
Колектив кафедри медичної біохімії