Заграють-загудуть Великодні дзвони й прийдуть українці до церкви, аби освятити паску, ковбаску, шинку, масло, інші наїдки. І серед цієї поживи обов’язково буде розмальоване яйце. Писанка – неодмінний атрибут пасхального свята, презвістка, кажучи словами поета, весни і любові.
Ой котися, писанко,
по горах, по долах.
Набирайся сили
у темних дібровах,
макового цвіту,
зелені вербичок,
сині неба рідного
в умілих руках.
Даруй людям щастя,
радість і здоров’я,
український слід барвистий
залиши в віках.
Освяченим писанкам українці з давніх-давен приписували чудодійну силу: схована під стріху, вона оберігала житло від пожежі; закопана під поріг хати – охороняла від злих духів, захована в хаті – допомагала у веденні господарства, оберігала від усякої напасті.
Здавна писанку в нас прийнято дарувати. Дівчата обов’язково на Великдень прагнули її вручити коханому хлопцеві. Годилося піднести розмальоване яйце як дарунок своїм хрещеним батькам. На могилу рідних теж несли писанки разом з окрайцем паски.
Кажуть, коли людина бере писанку, вона ніколи не зможе зробити ні власними руками, ані серцем своїм лиха, прикрощів. 8 квітня задзвонять Великодні дзвони. Ідіть до церкви! Радійте Христовому воскресінню! Поруч з паскою нехай у вас лежить маленьке рукотворне диво – писанка. Як символ радості й щастя, весни, пасхи.
Микола ВІЛЬШАНЕНКО