Доля секунди, біль, пітьма і темні коридори,
Втрачаєш все – і розум, і надії,
А біля тебе поруч медсестра,
Яка тримає пульс й виконує всі дії.
Ось бачу лікар витер піт з чола,
«Все буде добре, – каже – не хвилюйсь, сестричко,
Постав систему і введи ж туди
Ще ампулку кардіаміну.
Зробила все, як лікар призначив,
І тихо, нахилившись наді мною:
«Все буде добре, Ви лишень поспіть»
Я бачу очі її синьо-волошкові.
«Ви не хвилюйтеся – вже усе минулось –
І ніч важка, і стомлена душа.
Ви відпочиньте». – І бере за руку
Ще молоденька й гарна медсестра.
З цим дотиком руки я засинаю
І тихо промовляю «Отче наш».
Наприкінці молитви щиро я благаю:
«Спаси і сохрани Їх, Господи, для нас».
Леся МАЗУР,
старша медсестра відділення гіпербаричної оксигенації