Відповідні директивні документи на безоплатне забезпечення хворих на цукровий діабет задекларовані державою. Але чи все зроблено для того, аби хворі пацієнти могли отримувати життєво необхідні ліки, чи вистачить до завершення року коштів, виділених державою, на придбання цукрознижуючих препаратів для краян, з’ясовували в начальника відділу-головного бухгалтера фінансово-економічного та програмного забезпечення управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА Світлани ДЕЙНЕКИ.
– Яка ситуація на Тернопільщині щодо забезпечення хворих цукрознижуючими препаратами?
– На Тернопільщині на диспансерному обліку перебуває майже 38 тисяч осіб, хворих на цукровий діабет і, за статистичними даними, майже п’ять тисяч з них потребують інсулінотерапії. В кожному медичному закладі області, на базі якого здійснюють забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну, створений автоматизований реєстр хворих на цукровий діабет першого та другого типу, які потребують інсулінотерапії. Але питання щодо забезпечення мешканців краю препаратами інсуліну з року в рік постає, як найбільш болюче та не сходить з порядку денного управління охорони здоров’я. І якщо для потреб «гемодіалізників» ми ще зберегли деякий резерв, то забезпечення препаратами хворих на цукровий діабет залишається у категорії гарячих проблем.
У проекті Державного бюджету гроші на лікування цієї категорії пацієнтів закладають у розділі «цільові кошти» й цю суму чітко визначає держава. Збільшувати видатки на ці потреби маємо право, втім, зменшувати – в жодному разі. Але якщо з держбюджету 2018 року нам виділили 16,6 мільйона гривень, то в проекті держбюджету на 2019 рік фінансування закупівель препаратів інсуліну для пацієнтів, хворих на цукровий діабет, зменшили на мільйон. І це якщо взяти до уваги той факт, що із січня мешканці області вже почали отримували цукрознижуючі препарати за проектом реімбурсації інсулінів. До слова, ми сподівалися, що проект реімбурсації врятує ситуацію й коштів буде достатньо, адже він розрахований на реального пацієнта, того, що прийде до аптеки. Проте додаткова потреба в коштах до завершення поточного року становить 10 мільйонів гривень.
– Як вийти зі скрутного становища?
– Згідно з обласним реєстром розрахована потреба в препаратах інсуліну. Але щоб усі хворі нашої області мали можливість їх отримувати, нам необхідно на рік 50 мільйонів гривень відповідно до нинішніх цін. Як вийти зі скрутного становища? На мій погляд, у цьому має допомогти місцева влада, виділивши зі своєї скарбниці кошти на препарати для хворих на цукровий діабет. Отож управління охорони здоров’я облдержадміністрації звернулося з проханням до керівників районних адміністрацій, районних рад та об’єднаних територіальних громад з проханням виділити додаткові кошти для забезпечення препаратами інсуліну своїх жителів. І за дев’ять місяців цього року додатково надійшло 2,2 мільйона гривень. Хоча й ці кошти не рятують патову ситуацію, яка склалася у більшості районів. Особливо непокоїть Тернопіль, де нині потреба в коштах складає майже 4 мільйони гривень. Ще у грудні 2017 року на сесії Тернопільської обласної ради було прийнято комплексну програму «Здоров’я населення Тернопілля 2017-2021», де й передбачено фінансування для забезпечення цукрознижуючими препаратами дітей та дорослих краян. Тому управління охорони здоров’я облдержадміністрації звернулося з проханням виділити додаткові кошти в сумі 10 мільйонів гривень на медикаменти для цієї категорії хворих – мешканців Тернопілля. Сподіваємося, що депутати обласної ради дадуть позитивну відповідь, а також очікуємо додаткових коштів з резерву державної медичної субвенції.
– Ваші прогнози щодо забезпечення безкоштовними інсулінами на наступний рік.
– Щодо проекту Державного бюджету на 2019 рік. Коли ми з’ясували, що виділених коштів не вистачить, звернулися до Міністерства охорони здоров’я з проханням переглянути цільові видатки на забезпечення потреби в цукрознижуючих препаратах для цієї категорії хворих. Якщо затвердять Державний бюджет на наступний рік і фінансування ліків для хворих на діабет не збільшать, маємо намір звернутися та просити допомоги у керівництва об’єднаних територіальних громад, аби вони прорахували потребу та спрямували додаткові кошти для своїх мешканців з цієї категорії хворих. Не можемо залишити цих людей наодинці із хворобою, тому й сподіваємося, що вдасться заповнити цю фінансову нішу за рахунок місцевих бюджетів. Гадаю, особливих проблем не виникатиме, адже у нашій області є багато самодостатніх громад, які переймаються проблемами медичної галузі, тим більше, коли йдеться про здоров’я своїх мешканців.
Лариса ЛУКАЩУК