Поринь у себе, як осіннє джерело,
Що вистигає дзеркалом студенним,
Забудь і змий усе, що відбулось,
Торкнися дна душі
Не скалічілим, не злиденним,
А воскреслим духом.
І виринай…
За небокрай,
Мов наполохані думки,
Летять птахи.
Ти не дрімай –
Полиш страхи…
Скорботна пісня журавлів
Зависла в мареві. І гнів
Обсохне й обпаде, як гріх торішній,
На цій землі ти все ж не лишній,
Якщо таки живеш…
Ігор ГАВРИЩАК,
доцент ТНМУ