– Казок у мене в дитинстві не було, лише історії з життя лікарні, – розповідає Ірина Кривокульська, інтерн-хірург. – Мама працювала фельдшером швидкої допомоги, тому щовечора вона розповідала мені цікаві випадки, які трапилися в неї на роботі впродовж дня. Як це було цікаво! Історій було багато, щодня –інша! Зараз так і всіх не пригадати, але добре пам’ятаю розповідь, як вона у «швидкій» приймала пологи у сильні морози, а немовля закутувала у свою куртку. Також пригадую історії про різні ДТП, наркоманів і суїцидальні спроби… Одного разу вона на ходу випала з карети швидкої допомоги. На щастя, все обійшлося.
У дитинстві Ірина часто проводила час у лікарні. Всі її тітки працювали медичними сестрами.
– У школі мені найбільше подобалася біологія й хімія, – захоплено каже Ірина. – В мене було неймовірне бажання вивчити людський організм від найменшої органели до всіх систем, збагнути всі процеси, які відбуваються всередині нас, завдяки чому утворюється енергія, чому скорочуються м’язи та дихають легені… Також мені цікаві різноманітні захворювання, процеси старіння й методи запобігання їм. Як на мене, медицина – це прекрасне заняття, я б сказала, навіть найкраще захоплення, якому можна присвятити все життя. Звичайно ж мені хотілося бути чимось корисною для людей, якось їм допомагати.
Нині Ірина – лікар-інтерн відділення судинної хірургії. Саме там з нею й познайомилися. За розмовою видно, як палають її очі, коли вона розповідає про улюблену професію. Ще попереду роки навчань, сотні недоспаних ночей та тисячі пацієнтів – ціна її мрії – бути судинним хірургом. Ірина аж ніяк не погоджується, що це не цілком жіноча професія. Каже, головне – бути добрим фахівцем.
– Обожнюю хірургію, на операції почала ходити ще з четвертого курсу, – розповідає. – Жінка-хірург – дуже складно. Проте я не могла обрати іншу спеціалізацію, це дуже затягує. Моя улюблена хірургія – судинна. Від початку інтернатури я у судинному відділенні. Обожнюю операцію сафенектомію, яку виконують за варикозної хвороби, а також РЧА (радіочастотна абляція) – новітній метод у лікуванні тієї ж варикозної хвороби, який виконують здебільшого під місцевою анестезією, пацієнт одразу після операції може ходити, займатися своїми звичними справами. Дуже подобаються алопротезування та автовенозні шунтування, які виконують наші хірурги при захворюванні облітеруючим атеросклерозом, якщо без перебільшень – це «ювелірна робота»! Люблю артеріовенозні фістули, які формують для гемодіалізу. Також зараз я «розпробувала» операції ампутації, які раніше не дуже любила, проте зараз асистую на них із задоволенням. Часто після ампутацій, для загоєння рани, здійснюємо аутодермопластику (пересадку шкіри).
Усі рідні переконували й досі кажуть, що хірургія – не жіноча справа. Для себе я визначила ще до початку інтернатури – буду займатися флебологією. Лікар-флеболог лікує патологію вен, зараз це переважно мініінвазивні втручання. Так у мене буде улюблена справа, час для сім’ї, себе та спорту. До речі, займаюся в тренажерній залі, плаваю, інколи ходжу кататися на ковзанах. Колись навіть пів року працювала інструктором.
– Що найбільше подобається в професії лікаря?
– Насамперед щасливі очі людей, яким зуміла надати допомогу. Лікарський фах дає можливість завжди відкривати для себе щось нове, вчитися чогось, це завжди цікаво, дарує радість і якесь піднесення. А також адреналін, який є вірним «спонсором» нашої професії (сміється – авт.).
– Чого категорично не сприймаєш?
– Категорично не сприймаю в професії того, що в нас усе так ускладнено для пацієнтів. Недужі бояться лікарень і лікарів, а найгірше – те, що звертаються пізно, із запущеними випадками. Люди не люблять себе, не проходять профілактичні медогляди. Загальновідомо, що на ранніх стадіях легше недугу лікувати.
– За що вдячна своїй роботі?
– Вдячна колективу, в якому працюю! Це – неймовірні люди, більше, ніж колеги, з чудовими жартами й почуттям гумору. Розчулюють пацієнти та їхні історії життя, а загартовують, напевно, самі обставини в хірургії.
– Чого вона вас навчила?
– Від колег я постійно запозичую досвід. Робота в лікарні навчила твердо дотримуватися свого рішення, бути сильнішою, не брати все близько до серця, а також багато неприємних речей переводити на гумор. А від пацієнтів навчилася оптимізму, більшість з них мають важкі діагнози, але дуже оптимістично налаштовані.
– Існує чітка формула, як стати добрим лікарем?
– Гадаю, що формули немає, якщо робота подобається, ти не можеш бути поганим лікарем, цю працю просто потрібно любити. А ще – постійно вчитися та вдосконалюватися.
– Як зазвичай проходить ваш день у лікарні?
– Кожен день у лікарні – особливий, проходить по-різному. Вранці оглядаю пацієнтів після операцій, перевіряю листки лікарських призначень, роблю деякі перев’язки та займаюся веденням медичної документації. Це звичний мій день у лікарні, коли немає операцій, а коли є, то ту ж роботу виконую й ще асистую на операціях. Ще в нас є нічні чергування, але це окрема історія.
– Чи трапляються неординарні випадки на чергуваннях?
– Випадків справді багато. Якщо брати мої чергування, то запам’ятався пацієнт, якого збив автомобіль. До лікарні його доправили орієнтовно о 23 годині, і ми з лікарями, провівши всі необхідні обстеження, провели ургентну операцію. В чоловіка були множинні розриви кишківника та переломи обох гомілок. Оперували травмованого п’ять годин поспіль, з 1 години ночі до 6 ранку. Ще був випадок апендектомії на Святвечір в афроамериканки.
На чергуваннях – переважно операції з видалення апендициту, кили, емболії артерій.
– Що підіймає вам настрій?
– Посміхнутися змушує саме життя, мої близькі друзі, а також рідні. Я зберегла властивість тішитися дрібницями, і ще я отримую велике задоволення від усього, що роблю, немає значення чи я печу сирник, чи асистую на операції – все приносить мені задоволення.
– Улюблена цитата?
– Колись Григорій Сковорода писав: «Бери вершину й матимеш середину».
– Улюблені парфуми?
– «Si», взагалі люблю солодкі аромати.
– Улюблене заняття?
– Дієтологія! Я її обожнюю. Люблю їсти й готувати корисну їжу, розраховую кількість калорій, поживні речовини. Це для мене справжня розвага. Проходила онлайн-курси з дієтології, маю на меті ще пройти навчання. Дуже люблю подорожувати, мрію відвідати якомога більше країн, немає кращого багатства в людини, ніж її досвід та світогляд. Люблю готувати, але не все, обожнюю пекти різні торти, сирники, печиво. Цим часто знімаю стрес. Ще до початку інтернатури я любила малювати й ліпити щось з глини, це теж дуже круто знімає стрес.
– У людях цінуєте найбільше?
– Ціную найбільше чесність, відповідальність, почуття гумору. Терпіти не можу дволиких людей та одразу бачу таких, мені подобаються люди, які говорять те, що думають і роблять те, що говорять. Ціную в людях здоровий егоїзм, надмірно добрі люди викликають завжди якісь підозри.
– Твій день зазвичай з чого розпочинається?
– Жоден день у мене не обходиться без кави із шоколадом – це хороший початок дня.
Мар’яна СУСІДКО