Промайнув ювілей чудової людини, яка більшу частину свого життя пропрацювала на кафедрі патологічної фізіології. Завжди усміхнена та доброзичлива, вона допомагала всім у всьому. Дуже багато професорів, доцентів, асистентів завдячують їй за допомогу у виконанні дисертації. В неї не було такого поняття «не можу». «Ти мусиш, ти зможеш!», – після таких її слів завжди чудово виходили всі заплановані експерименти. Якщо науковий керівник цілковито керував теоретичною частиною дисертації, то Галина Данилівна брала на себе її практичне втілення. Особливість цієї людини полягає в тому, що з нею вже за кілька хвилин спілкування забуваєш про вікову різницю. Вона вміє знайти спільну мову з усіма.
2 квітня виповнилося 80 років з дня народження Галини Данилівни Трусюк, яка понад 40 років працювала лаборанткою на кафедрі патологічної фізіології.
Галина Данилівна народилася у Вінниці в робітничій сім’ї: батько працював на МТС. Мама була домогосподаркою – виховувала трьох дітей (два сини та доньку). 1957 року Галина закінчила середню школу у селищі Літин, куди родина переїхала після війни. Вступила до зооветеринарного технікуму в м. Тульчин. Відтак отримавши тут диплом, працювала за спеціальністю зоотехнічкою у племрадгоспі «Україна» в Літині. А згодом заочно навчалася в Українській сільськогосподарській академії м. Києва на спеціальності «Зоотехнія».
1965 року Галина Данилівна вийшла заміж за свого однокласника Сергія, який уже на той час працював будівельником у м. Тернополі. Спочатку працювала зоотехнічкою у с. Великі Гаї Тернопільського району. Через рік у них народилася донечка, а коли дитині виповнився рік Галина Данилівна перейшла на роботу в Тернопільський державний медичний інститут.
Галина Данилівна трудилася на кафедрі лаборанткою з наукової роботи. Займалася організаційним забезпеченням навчального процесу, проведенням висококваліфікованих наукових досліджень. На той час на кафедрі виконували багато дисертаційних робіт, працював активно студентський гурток і Галина Данилівна навчала, підказувала, допомагала в роботі з тваринами кожному. Вона також готувала тварин і на заняття зі студен-тами.
Хочеться відзначити неймовірний оптимізм Галини Трусюк, готовність прийти на допомогу, невичерпну енергію та творчість. Вона встигала зробити все й, здається, ніколи не втомлювалася. Галина Данилівна в експериментальній роботі була висококваліфікованим спеціалістом.
Вона була незамінною для кожного дисертанта. Усі колеги кафедри патологічної фізіології, інших підрозділів і студенти завжди відзначали чуйність та уважність Галини Данилівни, її відповідальне ставлення до роботи, щире бажання підтримати молодих науковців і студентів у виконанні практичних завдань та експериментів з тваринами. Її етичне ставлення до тварин під час наукових і навчальних досліджень додавало наснаги молодим науковцям долати труднощі експериментальної медицини на шляху до омріяної мети. Хто, як не вона, знала всі тонкощі підготовки до експерименту, всі його етапи, вміло підтримувала молодих науковців під час виконання досліджень. Щоранку вона заряджала всіх позитивом і гарним настроєм, тож і копітка робота над дисертацією не здавалася такою страшною та неподоланною. Дисертанти одностайно згадують, як іноді при виконанні досліду опускалися руки, а вона своїм оптимізмом допомагала, казала «ще трошки, ще трошки» – і дисертант таким заохоченням продовжував і закінчував роботу.
Її сім’я та її ставлення до родинних традицій, любов і повага до чоловіка завжди були гарним прикладом для наслідування. Чого були лише варті турботливо випечені її руками вранці перед роботою фірмові пироги з ягодами, вирощеними на власній присадибній ділянці! Частенько частувала здобою всіх співробітників, і в цьому завжди було неймовірно багато тепла та любові. Галина Данилівна з чоловіком виховали двоє дітей Анжелу та Валерія, мають двох онуків. Зараз Галина Данилівна із задоволенням допомагає виховувати правнуків.
2009 року Галина Данилівна вийшла на заслужений відпочинок, а ми й дотепер раді кожній зустрічі з нею!
Хочеться побажати Галині Данилівні не втрачати життєвої наснаги, оптимізму, залишатися такою ж енергійною та бадьорою, адже вік – він лише на папері!
З любов’ю і вдячністю колектив кафедри патологічної фізіології