Денис Онофрійчук, успішно склавши літню екзаменаційну сесію, перейшов на 6 курс медичного факультету. Про те, як минув навчальний рік, про медичну спеціальність, яка найбільше до душі та яку хотів би обрати в майбутньому, про улюблені заняття на дозвіллі й плани на літо Денис розповів в інтерв’ю газеті «Медична академія».
– Щоб стати добрим лікарем, треба багато вчитися, опановуючи теорію та практику. Це нелегко, але головне – бажання і наполегливість. Ви є успішним студентом та активним учасником цікавих культурних й інших заходів, що відбуваються в нашому університеті. Які з них вам особливо сподобалися?
– Одні з найяскравіших вражень залишив по собі «Студентський квест» – цікаве спортивно-інтелектуальне змагання, що вперше відбулося три роки тому з ініціативи студентки нашого університету Юлії Бандрівської й відтоді набуває дедалі більшої популярності. Я долучився торік. Цього року у «Студентському квесті» взяли участь 12 команд. Побільшало й локацій, які треба було пройти учасникам. Кожна нова локація передбачала нове цікаве завдання. Мета такого заходу – насамперед, об’єднавши студентів різних факультетів, курсів, навчити їх працювати разом, в одній команді, формуючи у собі лідерські якості та вміння спільно знаходити правильне рішення. Завдання були не складні, але цікаві. Я фотографував учасників змагань. Гадаю, що й через багато років їм буде цікаво переглядати ці світлини, згадуючи свою студентську юність. Долучався також до організації конкурсу краси та грації «Студміс ТНМУ-2019» і різноманітних мистецьких заходів, що відбуваються з ініціативи «Творчого колективу ТДМУ», який діє в університеті та об’єднує багато яскравих творчих особистостей. Роблю це за покликом душі. Був також членом організаційного комітету з підготовки й проведення виборів ректора ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського, що відбулися 17 червня цього року.
– Звідки бере початок ваша життєва стежина?
– Мені 23 роки. Народився в Хмельницькому. Після 9 класу вступив до Хмельницького базового медичного коледжу, який закінчив з відзнакою. Тож моя перша спеціальність – фельдшер. У нашій родині я перший отримав медичний фах. Бабуся Станіслава В’ячеславівна тричі вступала до Вінницького медичного університету, але, на жаль, не судилося.
– Зате в бабусі є всі підстави пишатися успіхами внука.
– Так, моє захоплення медициною вона підтримує. І батьки теж, хоча в них інші професії. Мама – вчителька молодших класів, вітчим – приватний підприємець.
– Коли стали студентом ТНМУ?
– У ТНМУ почав навчатися 2016 року. Спочатку хотів вступати до Буковинського державного медичного університету, де на той час навчався мій шкільний друг Олег, який роком раніше закінчив Хмельницький медичний коледж. Чернівці мені сподобалися, одначе, поміркувавши, віддав перевагу ТНМУ й подав документи на 2 курс медичного факультету. Тішуся, що навчаюся саме тут. Вважаю наш університет найкращим медичним вишем України, де студентам дають відмінні знання та немає корупції.
– Яка медична спеціальність вам найбільше до душі?
– Хірургія. Захопився нею ще в коледжі, де куратором нашої студентської групи був прекрасний хірург і педагог. І хоч спочатку не планував здобувати вищу медичну освіту, бо хотів стати масажистом і відвідував курси лікувального масажу, але хірургія перемогла й я вже не бачив себе в якійсь іншій галузі медицини. Хоча й вагався: може, це мої юнацькі фантазії? Та з часом захоплення хірургією лише міцніло, тому вирішив вступати до медуніверситету, щоб здійснити власну мрію. Був учасником олімпіади з хірургії, де серед студентів 4 курсу посів перше місце. Після 3 курсу почав ходити на чергування в хірургічне відділення Хмельницької міської лікарні, де мав літню виробничу практику. Асистував під час операцій. Влітку 2017 року разом з групою студентів нашого університету, які долучилися до проєктів платформи UAmed, стажувався в інституті хірургії Valikhnovski Surgery Institute. Це один з провідних медичних закладів України, який очолює відомий пластичний та реконструктивний хірург Ростислав Валіхновський, випускник ТНМУ. Триденний практично орієнтований вишкіл з базової практичної хірургії для студентів-медиків та інтернів дуже сподобався. На свинячих органах відшліфував навички з накладання судинних швів, в’язання вузлів. Поглибив також власні знання – теоретичні й практичні – з методики операцій, базових у хірургії, як, приміром, сучасні способи виконання кишкового анастомозу «бік до боку».
– Спеціальність «хірургія» має багато напрямків. Який з них хотіли б обрати в майбутньому?
– Дуже подобається нейрохірургія. І знову ж таки, завдяки чудовим вчителям. Зокрема, на формування моєї особистості вплинув Ігор Миколайович Бойко – заступник головного лікаря дитячої лікарні в Хмельницькому, нейрохірург, який також є випускником нашого університету. Велику роль зіграло й знайомство з нейрохірургом Тернопільської університетської лікарні, доцентом, завідувачем курсу нейрохірургії Петром Степановичем Гудаком. З кожною лекцією Петра Степановича моє зацікавлення до цієї галузі медичної науки зростало. Користуючись нагодою, хочу подякувати своїм наставникам.
– Навчальний рік закінчився. Які плани на літо?
– Через епідемію коронавірусу плани довелося переглянути. Пройшовши конкурсний відбір, мав їхати до Польщі на міжнародну студентську конференцію, присвячену організації системи охорони здоров’я в Європейському Союзі. А пізніше, за програмою міжнародного обміну, – на виробничу практику в одну з найкращих клінік Стамбула. На жаль, тепер доведеться зачекати.
– Ваші захоплення?
– У шкільні роки займався карате, грав у волейбол. Але найбільшим моїм захопленням було та залишається фотографування. Особливо подобається фотографувати молоді пари. Я люблю дарувати позитив, а яскраві весільні світлини, сповнені радості, любові, щастя, – це невичерпне джерело позитивних емоцій. Їх треба зберегти не лише в пам’яті, а й на світлинах. А ще мене надихають подорожі, тож, вирушаючи кудись, завжди беру із собою фотоапарат.
– Де вже побували?
– В багатьох країнах, зокрема, в Іспанії, Італії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Австрії, Єгипті.
– В якій країні найбільше сподобалося?
– В Іспанії. Демократична, гостинна, сонячна країна. І люди там доброзичливі, привітні, позитивні. До іноземців ставлення дуже приязне, тож, навіть не маючи громадянства, почуваєшся повноцінним членом суспільства. Дуже сподобалися також Нідерланди. Хоч клімат там не такий теплий, як в Іспанії, але люди такі ж толерантні. Їм все одно, звідки ти приїхав та який у тебе достаток. Головне – щоб з добрими намірами. Ми в Україні теж хочемо, щоб до нас приїжджали з добрими намірами.
– З чим пов’язуєте своє майбутнє?
– З Україною. Наразі я спрямований на здобуття вищої медичної освіти. Хочу стати добрим лікарем. Відмінний фахівець, жаданий на ринку праці, зможе реалізувати себе будь-де. За кордоном працювати, можливо, легше, можливо – важче. Але мені було б важче, бо я хочу бути своїм серед своїх і використати отримані знання на користь України.
– Ваше життєве правило?
– Стався до інших людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.
Лідія ХМІЛЯР