Шановні читачі, відсьогодні рубрику «Право» на сторінках нашої газети вестиме Наталя Калинюк, кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри педагогіки вищої школи та суспільних дисциплін Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, адвокатка, членкиня Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатури України. Просимо на адресу редакції надсилати запитання, що стосуються законодавства у сфері охорони здоров’я. Наталя Миколаївна обов’язково роз’яснить, проконсультує.
Питання: Заклад охорони здоров’я виявив у медичного працівника захворювання на COVID-19. Чи завжди інфікування медичного працівника на коронавірусну хворобу (COVID-19) слід розуміти як професійне захворювання?
Відповідь адвокатки: Постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 08.11.2002 р. «Про затвердження переліку професійних захворювань» (зі змінами від 13.05.2020 р. № 394) гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом Sars-CoV-2, віднесено до числа професійних захворювань, що викликані дією біологічних факторів.
Під гострим професійним захворюванням (далі – ГПЗ) слід розуміти захворювання (або смерть), що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання) (див. – Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений Постановою КМУ № 337 від 17.06.2019 р.).
Наявність професійного захворювання медичного працівника на коронавірусну хворобу підтверджується:
- листком непрацездатності, виданим у встановленому порядку;
- актом розслідування гострих професійних захворювань за встановленими формами (Форма – Н1).
Варто звернути увагу, що в акті розслідування ГПЗ повинно бути обов’язково зазначено причини та умови виникнення професійного захворювання, а також причинно-наслідковий зв’язок між виникненням захворювання та виконанням професійних обов’язків медичним працівником в умовах підвищеного ризику зараження. Відповідно до Наказу МОЗ України № 722 від 28.03.2020 р. «Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)» було затверджено Стандарти медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», де до групи осіб з найбільшим ризиком зараження віднесено осіб, які перебували з пацієнтами, хворими на коронавірусну хворобу або надають медичну допомогу/проводять догляд за ними.
ГПЗ медичного працівника на COVID-19 підлягає спеціальному рослідуванню у випадках, коли це захворювання може призвести до тяжких чи смертельних наслідків; зумовити втрату працездатності, що настає неодразу, а також у випадках несвоєчасного повідомлення роботодавця. При цьому строк давності для розслідування захворювання медичного працівника на коронавірусну хворобу становить три роки з дня їх настання.
ГПЗ медичного працівника на COVID-19 слід вважати таким, що не пов’язане з виробництвом у разі смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження. Тобто у випадку смерті медичного працівника, який мав захворювання на COVID-19, в обов’язковому порядку повинна бути проведена судово-медична експертиза.
Перелік обставин, за яких ГПЗ визнається таким, що пов’язане з виробництвом передбачено у п. 52 Постанови КМУ № 337 від 17.06.2019 р.
Оскільки зараження на COVID-19 віднесено до біологічних факторів, то й чітко встановити коли, де, за яких обставин відбувся факт зараження медичного працівника (під час виконання своїх професійних обов’язків, під час перебування на роботі, побутове зараження) є малоймовірним. Судова практика у справах про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням вказує на звернення судом уваги на те, що акти комісій містять зауваження про неможливість виявлення осіб, які порушили законодавство про охорону праці, що призвело до виникнення професійного захворювання й це є підставою для невизнання професійного захворювання таким, що воно отримане на виробництві.
Отож основною умовою для оцінки захворювання як професійного є його настання внаслідок професійної діяльності медичного працівника. Це означає, що під час виконання останнім своїх професійних обов’язків, застосовуючи всі засоби індивідуального захисту та дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, на працівника здійснюється вплив небезпечних факторів, що викликають захворювання (безпосередній контакт з інфекційним хворим, з інфікованими матеріалами чи носіями хвороби). До групи ризику нормотворцем і віднесено медичних та інших працівників, що безпосередньо залучені до ліквідації епідемії та здійснення заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2, та лікування пацієнтів з випадками коронавірусного захворювання.
Наведене дає підстави підсумувати, що не всі випадки зараження медичного працівника коноравірусною хворобою слід вважати професійним захворюванням або такими, що настали внаслідок захворювання на COVID-19. Особливістю розуміння професійного захворювання медичного працівника на COVID-19 є те, що гарантії дотримання прав та інтересів медичних працівників у проаналізованих документах поширюються не на всіх осіб, що охоплюються поняттям медичного працівника, а лише на тих, що залучені у сфері захисту населення від інфекційних хвороб та їх захворювання відповідає таким умовам виникнення:
- виникнення професійного захворювання внаслідок захворювання на COVID-19;
- професійне захворювання медичного працівника безпосередньо пов’язане з виконанням медичним працівником його професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження.
Питання: Заклад охорони здоров’я виявив у медичного працівника захворювання на COVID-19. Який порядок дій закладу охорони здоров’я у випадку виявлення в медичного працівника захворювання на COVID-19? Які наслідки для медичного працівника?
Відповідь адвокатки: Постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 08.11.2002 р. «Про затвердження переліку професійних захворювань» (зі змінами від 13.05.2020 р. № 394) гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом Sars-CoV-2, віднесено до числа професійних захворювань, що викликані дією біологічних факторів.
Тож у випадку виявлення у медичного працівника захворювання на COVID-19 заклад охорони здоров’я повинен дотримуватися такого алгоритму дій:
- Заклад охорони здоров’я, що встановив діагноз, зобов’язаний негайно повідомити територіальний орган Держпраці України, ФСС, установу, а також заклад охорони здоров’я, де працює медичний працівник;
- Заклад охорони здоров’я, працівником якого є медичний фахівець, в якого виявили захворювання на COVID-19 зобов’язаний інформувати про це територіальний орган Держпраці, ФСС упродовж двох годин з моменту отримання повідомлення від медичної установи;
- Заклад охорони здоров’я, працівником якого є медичний фахівець, в якого виявили захворювання на COVID-19 утворює комісію з розслідування не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення про факт захворювання медичного працівника на коронавірусну хворобу;
- Термін розслідування випадку захворювання – протягом п’яти робочих днів з дня утворення комісії, а у випадку спеціального розслідування – протягом 15 робочих днів;
- Комісія складає акт за формою Н-1, який надсилає роботодавець потерпілому за результатами розслідування (див. – Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений Постановою КМУ № 337 від 17.06.2019 р.).
Законом України «Про внесення змін до ст. 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб щодо додаткових гарантій прав медичних працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, та членів їх сімей» 588-ІХ від 07.05.2020 р. було доповнено ст. 39 правовими приписами, що гарантують з боку держави страхові виплати медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я. На виконання змін, внесених до ст. 39 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв’язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою СOVID-19, спричиненою коронавірусом Sars-CoV-2, та визначення їх розмірів (див. – Постанова Кабінету Міністрів України № 498 17.06.2020 р).
Отож, виданий комісією акт дає право медичному працівнику на відшкодування йому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, профілактичної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат, передбачених Постановою КМУ № 498 від 17.06. 2020 р.
Питання: Які виплати медичним працівникам, що захворіли на коронавірусну хворобу, передбачені чинним законодавством?
Відповідь адвокатки: Професійне захворювання медичного працівника на COVID-19 може бути виявлене не одразу й може спричинити в майбутньому негативні наслідки для його здоров’я та життя.
На виконання змін, внесених до ст. 39 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (див. Закон України № 588-IX від 07.05.2020 р.) Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв’язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою СOVID-19, спричиненою коронавірусом Sars-CoV-2, та визначення їх розмірів (див. – Постанова Кабінету Міністрів України № 498 17.06.2020 р).
Та чи такий легкий шлях отримання визначених страхових виплат медичним працівником внаслідок захворювання на COVID-19 або його членів сім’ї, батьків, утриманців у випадку його смерті?
Слід звернути увагу на виокремлення допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 100 % середньомісячної заробітної платні. Причинами її виникнення можуть бути: перебування медичного працівника на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширенню респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2; медичним працівникам, які перебувають у закладах охорони здоров’я. Підставою для призначення такої допомоги є листок непрацездатності з обов’язковою вказівкою на причину ізоляції «ізоляція від COVID-19-11».
Іншу групу виплат становлять виплати щодо професійних захворювань медичних працівників на COVID-19, що включають в себе: виплати на час лікування; виплати з настанням інвалідності; виплати у зв’язку зі смертю.
Уваги потребують дослідження підстав і порядку проведення страхових виплат медичним працівникам, що мають професійне захворювання на коронавірусну хворобу з настанням інвалідності або смерті потерпілого.
Наявність професійного захворювання медичного працівника на коронавірусну хворобу підтверджується: листком непрацездатності, виданим у встановленому порядку та актом розслідування гострих професійних захворювань за встановленими формами (див. – Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений Постановою КМУ № 337 від 17.06.2019 р.).
Встановлення відповідної групи інвалідності за професійним захворюванням, визначаючи відсотки та строк втрати працездатності, здійснює МСЕК. При цьому період між виникненням професійного захворювання та настанням інвалідності або смерті медичного працівника є пролонгованим у часі й у кожному випадку повинен досліджуватися індивідуально. Але саме цей факт і створює проблемні моменти у доказуванні наявності зв’язку настання інвалідності або смерті медичного працівника з наявністю в нього професійного захворювання на коронавірусну хворобу.
Оскільки зараження на COVID-19 віднесено до біологічних факторів, то й чітко встановити коли, де, за яких обставин відбувся факт зараження медичного працівника (під час виконання своїх професійних обов’язків, під час перебування на роботі, побутове зараження) є малоймовірним. Судова практика у справах про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням вказує на звернення судом уваги на те, що акти комісій містять зауваження про неможливість виявлення осіб, які порушили законодавство про охорону праці, що призвело до виникнення професійного захворювання й це є підставою для невизнання професійного захворювання таким, що воно отримане на виробництві.
Отож не всі випадки зараження медичного працівника коноравірусною хворобою, його інвалідність або смерть слід вважати професійним захворюванням або такими, що настали внаслідок захворювання на COVID-19. Особливістю розуміння професійного захворювання медичного працівника на COVID-19 є те, що гарантії дотримання прав і інтересів медичних працівників в проаналізованих документах поширюються не на усіх осіб, що охоплюються поняттям медичного працівника, а лише на тих, що залучені у сфері захисту населення від інфекційних хвороб та їх захворювання відповідає таким умовам виникнення:
- виникнення професійного захворювання внаслідок захворювання на COVID-19;
- професійне захворювання медичного працівника безпосередньо пов’язане з виконанням медичним працівником його професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження;
- період часу, відведений для встановлення групи інвалідності є обмеженим – протягом 1 (одного) календарного року.
Лише за наявності цих умов медичний працівник набуває право на отримання страхових виплат у випадку інвалідності внаслідок захворювання на COVID-19, що не можуть бути меншими, ніж 300-разовий розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року (2020 року – 630 600 грн.) (див. – Постанова КМУ № 498 від 17.06.2020 р.).
Слід звернути увагу й на особливості здійснення виплат у разі смерті медичного працівника внаслідок захворювання на СOVID-19, що виплачується разово та в рівних частинах членам сім’ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом 1 місяця з дня виникнення права на страхову виплату в розмірі 750-кратному розміру прожиткового мінімуму (2020 р. – 1 576 500 грн.).
У Постанові КМУ є відсилання на норми Сімейного кодексу України (далі – СКУ) щодо розуміння переліку осіб, які є членами сім’ї та батьками померлого медичного працівника. СКУ чіткого визначення поняття «член сім’ї» не містить. Правовий статус дитина має лише особа до досягнення нею повноліття (ст. 6 СКУ). Тож постає відкритим питання, чи матимуть повнолітні (дорослі) діти право на отримання одноразової допомоги у випадку смерті медичного працівника внаслідок захворювання на COVID-19, що був їх матір’ю чи батьком. Оскільки правового статусу дитини вони вже не мають, то залишається можливим одержання цієї допомоги ними як членом сім’ї померлого (родич за походженням). Так, рішенням Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї» № 5 – рп/99 від 03.06.1999 р. було вирішено, що до числа членів сім’ї належать дружина/чоловік, діти і батьки. Членами сім’ї можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання та ведення спільного господарства, тобто не лише близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, бабуся), але й інші родичі або особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка, вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, пасербниці та інші). Тож можливості набуття цього права на отримання одноразової виплати у випадку смерті медичного працівника внаслідок захворювання на COVID-19 повинен передувати факт встановлення родинних відносин, що дають можливість реалізувати таке право.
Наталя КАЛИНЮК,
доцентка кафедри педагогіки вищої школи та суспільних дисциплін ТНМУ, кандидатка юридичних наук, адвокатка, членкиня Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатури України