Рентгенологічна служба в Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні створена 2008 року. Нині це один з найпотужніших параклінічних підрозділів, начинений найсучаснішою діагностичною апаратурою. Про його діяльність розпитували в завідувача ренгенологічного відділення Михайла Іванчишина.
– Михайле Васильовичу, перш ніж вести мову про відділення, розкажіть про себе, коли захопилися медициною, як увійшла рентгенологія у ваше життя?
– Професію я обирав сам, батьки жодного стосунку до медицини не мали, але в одного з моїх друзів дитинства тато працював хірургом. Хлопчаками ми бігали до нього в лікарню. Як не дивно, але батько дозволяв нам спостерігати за роботою медиків, яка мене просто заворожувала. Пригадалося, як він накладав шви хлопчику, якого покусав собака, із рваною раною на руці. В дитинстві та й у дорослому віці багато людей бояться крові, а мені не було страшно. Я із захопленням та повагою дивився на людей цієї професії. Напевне, тоді й відчув, що моє покликання – медицина.
Це був мій власний свідомий вибір. Визначився зі спеціальністю вже коли навчався на останніх курсах Тернопільського медичного інституту. Після закінчення 1989 року вишу, навчався в інтернатурі, а 1993 року пройшов спеціалізацію в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Спеціалізовані навчання ще впродовж кількох років проходив на так званих тематичних удосконаленнях з комп’ютерної томографії. Свій професійний шлях я розпочав 2001 року лікарем-рентгенологом тоді ще Тернопільської обласної клінічної лікарні, а згодом очолив там рентгенологічне відділення. Власне, в цьому ж медичному закладі розпочинав свій професійний шлях у галузі комп’ютерної томографії.
Нині ж, уже маючи за плечима понад двадцять років досвіду, можу відповісти цілком ствердно, що галузь, в якій я працюю, надзвичайно цікава. Вона дає широке поле для вдосконалення, розвитку, а те, чим безпосередньо займаюся, – це інтерпретація даних комп’ютерної томографії – можна вважати справжнім проривом у медицині.
– Рентгенологічна служба є практично в кожному медичному закладі, а в Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні це доволі потужний медичний підрозділ, який ви очолили чи не з часу його заснування.
– З 2008 року. Якщо в інших медичних установах можна обмежитися одним-двома рентгенологічними апаратами, то ми як спеціалізований заклад третього рівня надання меддопомоги, маємо цифровий рентген-діагностичний комплекс, стоматологічний цифровий рентген-апарат, кабінет комп’ютерної томографії.
Окрім мене, в нашому відділенні працюють лікарі Петро Павлович Змарко, Галина Богданівна Грабова, три рентгенлаборанти, дві молодші медичні сестри. Наші фахівці покликані допомагати клініцистам – лікар-рентгенолог, ґрунтуючись на дані рентгенологічних обстежень, готує висновки, на яких й базується встановлення діагнозу пацієнта. Рентгенівське дослідження допомагає лікарю обрати оптимальну тактику лікування. Власне, робота лікаря-рентгенолога полягає в тому, аби за рентгенограмою визначити ті зміни чи порушення, які відбуваються в певному органі. Обстежуємо практично всі органи та системи людського організму.
– У наше життя доволі легко вписалися такі високоінформативні методи рентгенологічних досліджень, як комп’ютерна томографія, МРТ. Навіть важко уявити, як раніше проводили діагностику без даних цієї цифрової техніки.
– Застосування комп’ютерних технологій у рентгендіагностиці дозволило значно покращити якість обстежень, зменшити дозове навантаження на пацієнта, спростити процедури. Ці методи візуалізації, які зараз активно застосовують у нас та у світі, створені на вимогу певних завдань. Нині ж рентгенологія переживає новий період свого розвитку. І коли здається, що її можливості вже вичерпані, на допомогу приходять цифрові технології, які вирішують одразу багато завдань – дозволяють знизити дозу опромінення в десятки разів й у стільки ж підвищити інформативність зображення, покращити його якість, розширити зону застосування, суттєво знизивши його вартість. Тому майбутнє – за новітньою цифровою технікою. Сучасне технологічне забезпечення дозволяє також зменшити променеве навантаження на пацієнта та медика. Вже в найближчому майбутньому ми готуємося запровадити такі високоточні методи, як ендоваскулярні дослідження, які дадуть змогу проводити діагностику та лікування гострих розладів мозкового кровообігу, зокрема ішемічних інсультів тощо.
– Яких правил безпеки пацієнтів і медперсоналу потрібно дотримуватися в рентгенологічному відділенні?
– Для цього регулярно проводимо повірку робочих місць, визначаємо рівень безпечності нашої апаратури. Один раз на три роки фахівці радіологічного відділення Тернопільської університетської лікарні й Харківського лабораторного центру проводять дозиметричний контроль робочих місць та апаратури. Широко використовуємо засоби захисту – ширми, просвинцьовані фартухи, певні індивідуальні засоби: рукавиці, шапочки, окуляри. Робочий час працівників ренгенкабінетів регламентований медичним законодавством, також стежимо, аби вони завжди дотримувалися правил безпеки, наприклад, перебували на певній відстані від джерела іонізувального випромінювання.
Санітарне законодавство передбачає певний ліміт дози, яку може отримати пацієнт й її вимірюють у певних одиницях – мілізівертах. Гранично допустима разова доза променевого ураження – це 50 мілізівертів. Хоча відомо, що іонізувальне випромінювання має здатність до акумуляції, тобто нагромадження в органах і тканинах, зокрема, такою здатністю володіють мигдалики, щитоподібна залоза, кришталик. Це – органи-мішені, які найбільш чутливі до іонізувального випромінювання, тому захист цих зон і є пріоритетним під час рентгенівського обстеження. Втім, причин для занепокоєння немає, адже під час обстежень ми локально скеровуємо рентгенівські промені на обстежувану ділянку, а вторинні рентгенівські промені не завдають особливо шкідливого впливу. Коли пацієнта доправляють до стаціонару ми обов’язкового вивчаємо його амбулаторну карту та історію хвороби, де зазначені ефективні дози в мілізівертах, які раніше він отримав. Їх сумуємо впродовж перебування людини в стаціонарі, а відтак відстежуємо, чи не перевищують ці показники допустимої дози на рік. До того ж і у виписці лікуючий лікар завжди вказує дозу навантаження, яку отримав пацієнт під час лікування. Та кількість рентгенівських променів, яка проходить через організм під час обстеження, не може викликати променевого ураження, скажімо, аби виникла променева хвороба, потрібно зробити понад 1000 рентгенограм грудної порожнини одночасно.
– Нині, у часи пандемії, вишикувалися великі черги до кабінетів комп’ютерної томографії. Чи надаєте та кому ці послуги?
– Наша лікарня стала, по суті, першим закладом у Тернополі, де встановили комп’ютерний томограф за бюджетні кошти. Взагалі ж кабінет комп’ютерної томографії працює з 2006 року, обстеження проводять на апараті Astention S4 фірми TOSHIBA. Це – чотиризрізовий комп’ютерний томограф, який дає змогу проводити обстеження органів і систем організму людини з побудовою 3D-реконструкцій, ангіографій судин головного мозку, черевної порожнини, верхніх і нижніх кінцівок. Це дозволяє виявити пухлини, аневризми головного мозку. Загалом переважають пацієнти з гострим порушенням мозкового кровообігу, таким недужим надаємо цілодобову допомогу. Важливо, щоб хворого швидка допомога доправила до нас у проміжку так званого «терапевтичного вікна», аби наші фахівці змогли провести процедуру тромболізису, яку в лікарні активно застосовуємо, але, ясна річ, за медичними показами. Щодо активно використовуємо, адже записані пацієнти вже на кілька днів наперед, звертаються багато людей, яких скеровують з інших закладів. Для пацієнтів стаціонарних відділень нашої лікарні це обстеження є безкоштовним. Нині приймаємо всіх бажаючих, незважаючи, чи у пацієнта позитивний ПЛР-тест чи негативний. Медичний заклад забезпечує працівників відділення засобами індивідуального захисту – захисними костюмами, масками, щитками, респіраторами.
– Михайле Васильовичу, а як знімаєте втому після такої напруженої роботи. Чим займаєтеся на дозвіллі?
– Ще з дитинства захоплююся читанням художньої літератури, це мій особистий світ, в який поринаю з великим задоволенням. Останнім часом відкрив для себе сучасну українську літературу. Але все ж таки улюблені письменники детективного жанру.
Люблю подорожі, мандрівки рідним краєм, захоплююся рибальством і збиранням грибів. Рибалю на мальовничих озерах нашого краю, Тернопільського ставу. Звісно тут, як у будь-якій справі, свої таємниці, які приходять з роками. На тихе полювання вибираюся до навколишніх лісів, але для мене таке заняття – це більше спілкування з природою. Їду до лісу чи озера заради позитивних емоцій, саме таке хобі гармонізує організм, дає фізичне благополуччя та душевний комфорт.
ВІДАЄТЕ?
Історію винайдення рентгенівських променів, не впевнена, що чули усі. Кажуть, що німецький фізик Вільгельм-Конрад Рентген, ім’ям якого й були згодом названі ці диво-промені, зробив таке видатне відкриття цілком випадково, коли проводив експерименти. Він провів перший знімок у променях руки своєї дружини, на пальці якої була обручка. Учений помітив, що промені безперешкодно проникають крізь м’які тканини (такі, як шкіра), але не проходять крізь тверді тканини (кістки). За свої видатні дослідження учений був визнаний гідним Нобелівської премії з фізики. Втім, все могло бути інакше, і Х-промені, які ми називаємо «рентгенівськими» могли бути названі цілком по-іншому. Можливо іменем нашого славного краянина Івана Павловича Пулюя, який на п’ятнадцять років раніше проводив подібні дослідження, а згодом опублікував схему-опис трубки, що випромінює Х-промені, які й були названі рентгенівськими. Він першим у світі зробив «рентгенівський» знімок скелета. На жаль, у патентному бюро Рентген з’явився швидше від Пулюя…
Лариса ЛУКАЩУК