У Збаразькому замку відбулася церемонія нагородження лавреатів конкурсу «Людина року-2025». Дійство стало ювілейним – 25-им. Заснували ж цей проєкт спортивно-мистецький та духовний центр «Моя Україна» й редакція газети «Вільне життя плюс». Конкурс уже давно став популярним, визнаним і почесним на Тернопільщині. За чверть століття статуетку Ніки, пам’ятну медаль і свідоцтво лавреата в урочистій обстановці вже отримали 300 представників державної служби, політикуму, галузей економіки, культури, медицини, освіти, журналістики, спорту, а також військовослужбовці, волонтери. Про всіх них видали цьогоріч книжку «Золота еліта Тернопілля».
За 2025 рік у краї загалом престижного звання «Людина року» удостоїлися одинадцять краян. До цієї плеяди ввійшли військові, ветерани війни, волонтери, аграрій, священник, директорка дитячої хорової школи. Серед них і Віталій Гакало, студент медичного факультету нашого вишу, контрактник 67-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.
Віталію – 25 років, а отже, він народжений в рік заснування конкурсу «Людина року». За цей час він пройшов уже сувору школу військової медицини, фронту. Деякі сторінки Віталиного життєпису на церемонії нагородження перегорнули в.о. декана медичного факультету ТНМУ Світлана Кучер і заслужений журналіст України Микола Шот.
Присутні, зокрема, дізналися, що Віталій Гакало після закінчення Зарудянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Збаразької міської громади 2016 року вступив до Кременецького медичного коледжу ім. Арсена Річинського, який успішно закінчив 2020-го. Вже через два тижні після отримання диплома він пішов працювати фельдшером у Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Тернополі. Відтак юнак зробив важливий крок для втілення власної мрії – вступив до Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського, щоб поглибити знання та стати лікарем. Університет став для нього не лише місцем навчання, але й джерелом натхнення та мотивації.
Коли почалася велика війна, Віталій спочатку долучився до волонтерської діяльності при одній із церков в Тернополі, а згодом – до добровольчого формування. У травні 2022 року супроводжував бригади екстреної медичної допомоги на «Азовсталь» для евакуації поранених. Тоді Віталій з іншими медиками виїхав до Запоріжжя, де зібралися бригади швидкої з усієї України. Перша колона не змогла пройти, операцію скасували. Але забрали поранених із запорізьких шпиталів і привезли їх до Тернополя. Цей досвід показав юнаку, наскільки складною є боротьба за життя в умовах війни та ще більше зміцнив його бажання розвиватися як медик.
26 листопада 2022 року – початок відліку його воєнного часу. Саме тоді він вирушив на війну в Донецьку область. Відтоді свої канікули Віталій проводить у складі мобільного госпіталю в зоні бойових дій. Пройшов через Часів Яр, Бахмут, Соледар, інші міста й села, Лиманський, Покровський, Курський напрямки.
Саме там, у реальних умовах війни, Віталій зростав як медик та як людина. Його медична діяльність розпочалася з роботи в реанімаційній бригаді, згодом працював на стабілізаційному пункті, а пізніше – на медичних евакуаціях та кейс-евакуаціях. Здобув значний досвід у виконанні хірургічних та анестезіологічних маніпуляцій.
Попри навчання та поїздки на фронт, хлопець зайнявся ще й волонтерством – допомагав дітям-переселенцям адаптуватися до нового життя, організовуючи для них ігри, розваги та спілкування.
Торішньої осені Віталій Гакало підписав контракт і долучився до лав 67-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. «Це рішення – не емоція, а свідомий крок, продиктований професійною відповідальністю та внутрішнім переконанням, що кожен має бути на своєму місці», – зазначив він в одному з інтерв’ю «Медичній академії».
Принагідно також зазначити, що Віталій є старостою академічної групи, справжнім прикладом для всієї університетської родини.
Серед нагород і відзнак Віталія Гакала за час великої війни варто назвати грамоти Міністерства охорони здоров’я України, департаменту охорони здоров’я Тернопільської обласної військової адміністрації, а також цінний подарунок від ТОВА. Віталій першим здобув у Тернопільському медуніверситеті стипендію імені Героя України Сергія Коновала. Тепер він став лавреатом почесного конкурсу «Людина року-2025» на Тернопільщині.
На жаль, Віталій не зміг приїхати на церемонію нагородження, служба – справа важливіша. Статуетку Ніки, пам’ятну медаль і свідоцтво переможця конкурсу приймала його мама – Зоя Василівна. Серед іншого вона повідомила, що нині воєнними дорогами як медики йдуть обидва її сини – старший Віталій та молодший Олександр. «Ми дуже переживаємо за них, просимо Бога, щоб вони повернулися з фронту здоровими, неушкодженими, – сказала мати, – й водночас просимо всіх українців, аби молилися за тих, хто на війні».
Олег КИЧУРА
Світлини автора