До 90-річчя від дня народження професора Володимира Сергети

25 липня виповнилося б 90 років колишньому завідувачу кафедри загальної гігієни та екології ТНМУ, доктору медичних наук, професору Володимирові Миколайовичу Сергеті – відомому українському вченому-гігієністу, фахівцю у галузі гігієни дітей та підлітків. Усі пам’ятають Володимира Миколайовича як досвідченого педагога, блискучого лектора та яскраву особистість. Студенти поважали його за ерудицію, уважне ставлення та доброзичливість. Колеги, науковці й викладачі – за компетентність, професіоналізм, порядність і природну інтелігентність.

Саме цього дня, далекого 1936 року, він народився в Харкові. Після закінчення середньої школи вступив на санітарно-гігієнічний факультет Харківського медичного інституту, який закінчив 1960 року. Відповідно до державного розподілу отримав скерування на роботу до Лисичанської районної санітарно-епідеміологічної станції Луганської області, де працював санітарним лікарем. Там і зустрів свою супутницю по життю Любов Миколаївну, випускницю Вінницького медичного інституту, яка спочатку працювала практичною лікаркою, а згодом стала кандидатом медичних наук і багато років викладала у Тернопільському медичному інституті та була однією з провідних представниць терапевтичної школи Тернопільщини. Після переїзду до Вінниці 2003 року вона викладала у Вінницькому медичному коледжі. Нині перебуває на заслуженому відпочинку, а півтора місяця тому відзначила своє 89-річчя. Весілля молодого подружжя пов’язане з унікальною історичною подією. Воно відбулося 11 квітня 1961 року, а вже наступного дня людство стало свідком першого польоту людини в космос, тож перші дні сімейного життя пройшли в атмосфері загального свята. Ці яскраві миті залишилися одним з найтепліших родинних спогадів упродовж 55 років їхнього щасливого шлюбу.

1962 року професор В. М. Жаботинський – один з корифеїв вітчизняної гігієнічної науки, який разом з академіком О. М. Марзєєвим і професором Д. М. Калюжним по праву вважається одним із засновників комунальної гігієни в Україні, – запросив Володимира Миколайовича до аспірантури, витоками якої були надзвичайно вагомі студентські здобутки у цій сфері. Впродовж 1962-1965 років навчався в аспірантурі, яку достроково завершив успішним захистом кандидатської дисертації, присвяченої питанням оптимізації освітлення в приміщеннях сучасних будівель за умов застосування різних систем містобудування.

Протягом 1965-1969 років працював на різних науково-педагогічних посадах на кафедрі гігієни Харківського медичного інституту. А з 1969 до 1976 року очолював кафедру гігієни дітей і підлітків Карагандинського медичного інституту в далекому Казахстані, де також з 1974 до 1976 року водночас був деканом санітарно-гігієнічного факультету. Після повернення в Україну, впродовж 20 років, з 1976 до 1995 року очолював кафедру загальної гігієни та екології Тернопільського медичного інституту (пізніше – академії імені І. Я. Горбачевського), а з 1995 до 2003 року – працював професором цієї кафедри.

1986 року захистив докторську дисертацію на тему: «Гігієнічні основи оптимізації навколишнього середовища в дитячих позашкільних навчальних закладах» та здобув науковий ступінь доктора медичних наук, а 1988 року йому було присвоєно вчене звання професора. Є автором понад 300 наукових робіт, зокрема цілої низки монографій, підручників, навчальних посібників тощо. Підготував одного доктора та п’ять кандидатів медичних наук.

Усі роки роботи займався громадською діяльністю, у період з 1980 до 1990 року був одним з координаторів східноєвропейської наукової програми «Здоров’я, виховання та навчання дітей і підлітків». Провів у Тернополі низку міжнародних симпозіумів з цієї проблеми. Його професійна та громадська діяльність відзначені почесними знаками «Відмінник охорони здоров’я України» та «Відмінник охорони природи», медалями М. І. Пирогова і «Ветеран праці», численними грамотами та подяками обласних адміністрацій, міських рад і закладів вищої медичної освіти, де він працював.

У зв’язку з переїздом до Вінниці з 2003 року перебував на заслуженому відпочинку. Пішов з життя 29 серпня 2016 року.

Медична династія, започаткована Володимиром Миколайовичем, продовжує розвиватися, зберігаючи вірність обраній справі та її найкращим традиціям. Свою любов до профілактичної медицини він передав синові, Ігорю Володимировичу, який протягом 32 років очолював кафедру загальної гігієни та екології, а зараз є директором навчально-наукового інституту громадського здоров’я, біології, контролю та профілактики хвороб Вінницького національного медичного університету ім. Миколи Пирогова. В центрі його наукових інтересів також проблеми гігієни дітей та підлітків, психогігієни й психофізіології, університетської гігієни, гігієни та фізіології адаптаційного процесу. Він є автором понад 1400 наукових і навчально-методичних праць, в тому числі 40 монографій, 14 підручників, 76 навчальних посібників і керівництв, 11 навчальних програм, 13 патентів, 48 методичних рекомендацій та інформаційних листів, підготував 4 докторів і 21 кандидата медичних та біологічних наук і докторів філософії. Невістка Володимира Миколайовича, Діна Петрівна, кандидат медичних наук, також є лікаркою, відомою в Україні неонатологинею.

Своє життя присвятила медицині й онука Володимира Миколайовича – Ольга Ігорівна, кандидатка медичних наук, генеральна директорка медичного центру «Сучасна педіатрія Evi-denсе», одна з провідних фахівчинь Вінниччини у своїй галузі. Її чоловік, Сергій Юрійович, також медик за фахом, кандидат медичних наук, з початку повномасштабного вторгнення агресора – в лавах Збройних сил України. Три роки виповнилося маленькому Марку Сергійовичу, наймолодшому серед нащадків Володимира Миколайовича, який, щоправда, поки що не замислюється, ким йому бути. Хоча маршрут вимальовується…

Упродовж останніх років життя Володимир Сергета часто повторював: «Щастя – це коли ти разом, коли поруч рідні, друзі, однодумці, люди, які тебе шанують і пам’ятають». А потім додавав: «Дуже важливо, щоб тебе пам’ятали». Саме таким він і залишився у пам’яті своїх учнів, колег і всіх, кому пощастило працювати та спілкуватися з ним. Його наукова спадщина, життєва мудрість, людяність і безмежна відданість профілактичній медицині й нині надихають нові покоління лікарів і науковців. І сьогодні, гортаючи сторінки його наукових праць і згадуючи роки спільної роботи, колеги й учні з глибокою вдячністю бережуть цей спогад. Його життєва мудрість, відданість справі та щире серце назавжди залишили незгладимий слід у пам’яті всіх, кому пощастило знати його особисто.

Олена ЛОТОЦЬКА, завідувачка кафедри загальної гігієни та екології ТНМУ, професорка:

– Володимира Миколайовича Сергету я знала з дитячих років, після того, як він із сім’єю переїхав до Тернополя та почав працювати на кафедрі загальної гігієни далекого 1975 року. Мої батьки, які теж приїхали до Тернополя на десять років раніше, знали, як воно буває, коли цілком змінюєш своє життя й приїжджаєш до міста, де нікого ще не знаєш, де немає не лише друзів, а навіть знайомих. Тому вони щиро зустріли нового співробітника із сім’єю, запрошували на святкування днів народження та інших свят. Володимир Миколайович та його дружина Любов Миколаївна були дуже інтелігентними, ерудованими та цікавими людьми. Завжди мали що розповісти, вміли тонко пожартувати чи підтримати глибоку філософську розмову, тому кожна зустріч з ними перетворювалася на маленьке свято спілкування. Я добре пам’ятаю цих людей і ту особливу атмосферу затишку й поваги, яку вони завжди приносили із собою.

Пізніше, коли я стала студенткою медичного інституту, десь у середині 1980-х років, я пізнала Володимира Миколайовича як цікавого лектора та досвідченого викладача. Він був завідувачем кафедри, проводив практичні заняття, читав лекції. Його виступи перед аудиторією ніколи не були сухою теорією під конспект – він умів зацікавити предметом через реальні життєві випадки та медичну практику. Завжди був врівноважений, спокійний, ніколи не підвищував голос на студентів, а його внутрішня культура та авторитет викликали щиру повагу без жодного примусу.

І втретє я по-новому зустрілася з ним, коли сама прийшла викладати на кафедру гігієни 2000 року й ми стали співпрацювати як колеги. Він багато чого міг пояснити та підказати, за що я щиро йому вдячна. Володимир Миколайович ставився до молодих викладачів не з висоти своєї посади, а як мудрий наставник і старший товариш, який завжди підставить плече у складний момент. Але роки йшли, і коли Володимир Миколайович вирішив піти на заслужений відпочинок, нам усім ще довгий час не вистачало його на кафедрі, його влучних зауважень, тонкого інтелектуального гумору та слушних підказок. Його вихід на пенсію знаменував завершення цілої епохи для нашого колективу. Проте ми всі й досі з неймовірною теплотою, світлою ностальгією та позитивом згадуємо роки спільної праці з цією чудовою людиною, чиє ім’я назавжди вписане в історію нашої кафедри та в наші серця.

Галина КРИЦЬКА: доцентка кафедри загальної гігієни та екології ТНМУ:

– З Володимиром Миколайовичем я познайомилася під час навчання на кафедрі загальної гігієни та екології. Він проводив у моїй групі практичні заняття та читав надзвичайно цікаві й змістовні лекції. Згодом, коли я вже навчалася у студентському науковому гуртку, Володимир Миколайович запропонував мені поміркувати над можливістю подальшої наукової діяльності на кафедрі та вступом до аспірантури.

1990 року розпочалися моє навчання та робота на кафедрі. Мій наставник постійно був поруч під час написання дисертації: давав цінні поради, допомагав аналізувати й обговорювати результати досліджень. Завдяки цій підтримці 1994 року я успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Гігієнічні аспекти позашкільної діяльності учнів спеціалізованих загальноосвітніх шкіл» (спеціальність 14.00.07 – гігієна).

Досі пригадую роки роботи з проф. В.М. Сергетою Як завідувач кафедри Володимир Миколайович був досить вимогливим, але водночас завжди привітним, спокійним, виваженим і з щирою посмішкою на вустах. Як видатний учений він присвятив своє життя профілактичній медицині, а саме збереженню та зміцненню здоров’я дітей та підлітків. Його мудрість і педагогічний талант назавжди залишаться в моїй пам’яті.

З глибоким сумом і водночас з величезною повагою згадую професора В.М. Сергету, який був для мене не лише науковим керівником, а й справжнім наставником і старшим товаришем. Для мене він назавжди залишиться еталоном професіоналізму, високої культури та безмежної відданості своїй справі. Вдячність за його мудре керівництво, підтримку та батьківське ставлення є тим орієнтиром, який і сьогодні надихає мене на нові професійні та наукові звершення.

Дарія ПОПОВИЧ: завідувачка кафедри фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання ТНМУ, професорка:

– Професор В.М. Сергета відіграв особливу роль у моєму житті, за що я йому безмежно вдячна. Він навчив мене багатьох життєвих цінностей, прищепив любов до викладацької та наукової діяльності, навчив працювати, глибше пізнавати гігієнічні напрямки й профілактичну роботу, цінувати людей поруч і з вдячністю сприймати можливості, які дарує життя.

Я пам’ятаю Володимира Миколайовича ще зі студентських років як знаного науковця, прекрасного лектора та завідувача кафедри загальної гігієни. У той час мене надзвичайно зацікавила ця дисципліна, тому я записалася в науковий гурток кафедри, а згодом стала його старостою. Наставником і керівником моїх перших наукових кроків був професор В.М. Сергета. Володимир Миколайович часто навчав нас, гуртківців, на власному прикладі: показував, як проводити дослідження, збирати та опрацьовувати результати, аналізувати дані, формулювати висновки й працювати над науковими статтями. Його виваженість, порядність, чуйність і людяність надихали нас, молодих дослідників, любити обрану професію та науку загалом.

Після завершення університету я працювала старшою лаборанткою кафедри нормальної фізіології та продовжила наукову роботу, розпочату в гуртку під керівництвом професора В.М. Сергети. Згодом ці напрацювання переросли в кандидатську дисертацію на тему «Гігієнічне обґрунтування режиму професійного навчання дівчат-підлітків у навчально-виробничому комбінаті за спеціальністю швачка» (спеціальність 14.00.07 – гігієна), яку я успішно захистила 1994 року й була переведена на посаду асистентки кафедри загальної гігієни. Всі наступні роки, до його виходу на пенсію, ми пропрацювали разом як колеги. Володимир Миколайович завжди вмів працювати самовіддано, був висококомпетентним у багатьох напрямах загальної гігієни, особливо в галузі «Гігієни дітей та підлітків».

Світла пам’ять про Володимира Миколайовича Сергету назавжди залишиться в моєму серці. Його мудрі поради, життєві уроки та віра в мої сили сформували мене не лише як фахівчиню, а й як особистість. Я безмежно вдячна долі за те, що мала честь бути Його ученицею, працювати під Його керівництвом і запозичувати той неоціненний досвід, який нині продовжує жити в моїй власній викладацькій та науковій практиці.

Надія БУНЯК, професорка кафедри психології та соціальної роботи Західноукраїнського національного університету (м. Тернопіль):

– Уперше побачила Володимира Миколайовича 1986 року, коли за лекційну трибуну вийшов вже тоді професор, завідувач кафедри загальної гігієни та екології Тернопільського державного медичного інституту читати нам, студентам четвертого курсу, лекцію з теми «гігієна дітей та підлітків». Саме тоді та лекція настільки зацікавила мене, що згодом я обрала спеціалізацію «педіатрія» та спрямувала свій науковий пошук для захисту кандидатської та докторської дисертації «Гігієна і психофізіологія дітей дошкільного віку».

Кафедра загальної гігієни та екології, завідувачем якої був Сергета В.М. з 1976 до 1995 року, для нього була не лише місцем роботи – це була територія його особистої відповідальності за професіоналізм викладачів, якісну підготовку майбутніх лікарів. Назавжди запам’яталися насамперед повага до молодого викладача, щирість і доброта у професійних порадах Володимира Миколайовича тоді, коли він уперше відвідав залікове практичне заняття асистентки кафедри загальної гігієни та екології Надії Буняк.

Професор В.М. Сергета не був моїм науковим керівником, але був моїм наставником, високо-інтелігентною особистістю, яка підтримувала й допомагала. Таким він назавше залишився для мене.

Колектив кафедр загальної гігієни та екології ТНМУ