На вулиці – холод, зима, отож не дивно, що багатьом дошкуляє нежить, чхання. Дехто гадає, що то «застуда» й активно розпочинає лікування. Але самостійне призначення ліків може наробити чимало шкоди.
«Багато людей страждає від алергії й зимової пори, зокрема від алергічного риніту. Його симптоми майже такі ж, як і при інфекційному та інших формах ринітів, але небезпека в тому, що через неналежне лікування алергічний риніт може спричинити цілу низку ускладнень, наприклад – бронхіальну астму», – пояснює доцентка кафедри терапії та сімейної медицини Терно-пільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського Наталія БОЦЮК.
Як відрізнити алергічний риніт від звичайного нежитю та чи можливо позбутися його назавжди, з’ясовували у фахівчині.
Чим відрізняється алергічний від звичайного нежитю та як дає про себе знати?
Нежить справді буває дуже різним. Узагалі – це універсальний симптом, зумовлений запальним процесом у верхніх дихальних шляхах, який включає набряк слизової оболонки, утруднення носового дихання та наявність патологічних виділень. Наразі виділяють алергічний, інфекційний, інші форми риніту (неінфекційний, неімунний) та риніт як частину системних захворювань. Усі ці риніти є різними захворюваннями, що мають певні спільні ланки формування, тому за клінічними проявами вони досить схожі. Значна роль у їх виникненні та розвитку належить генетичній схильності, коморбідній патології, наприклад, цукровому діабету, іншим обмінним порушенням, артеріальній гіпертензії (застосування антигіпертензивних препаратів).
Обов’язково слід враховувати вплив зовнішніх чинників середовища та внутрішніх факторів (особливості анатомії носової порожнини). У випадку, коли до схильності додаються реалізувальні чинники – розвивається та чи інша патологія. Скажімо, коли алергенне навантаження як реалізувальний фактор нашаровується на тло схильності, то розвивається алергічний риніт.
Гострий же риносинусит – це інфекційне запалення, яке найчастіше спричинене дією вірусів. Для нього властиве насамперед, підвищення температури тіла, відчуття розпирання чи болю у ділянці обличчя. Прояви неалергічного риніту виникають внаслідок дії неалергічних неінфекційних тригерів, які включають зміни погодних умов, вплив різних запахів, тютюнового диму та парів, зміни атмосферного тиску, дію певних лікарських засобів.
Алергічний риніт – це хронічне запальне захворювання слизової оболонки носа, спричинене IgE-опосередкованою ранньою та пізньою фазою алергічної відповіді. Він буває сезонний та цілорічний, тому й не дивно, що люди й узимку хворіють. Розрізняють періодичний (інтермітувальний), коли симптоми тривають менше чотирьох днів на тиждень або менше чотирьох тижнів, та стійкий (персистувальний) риніт, коли симптоми проявляються довше зазначених термінів. Використовують також термін «сезонний» та «цілорічний» риніт. За тяжкістю перебігу алергічний риніт класифікують як легкий, помірний та тяжкого ступеню. Щодо симптомів, то можемо перерахувати найголовніші. Це типові симптоми алергічного риніту – виділення з порожнини носа, напади чхання, свербіж у порожнині носа, закладеність носа, у частини пацієнтів часто послаблюється або ж втрачається нюх, з’являється головний біль. Доволі часто також трапляється запалення кон’юктиви, у хворого порушується сон, людина відчуває загальне нездужання.
Що може викликати алергічний риніт узимку?
Восени та взимку посилюється дія алергенів цвілі, адже цвіль «живе» в ґрунті та на мертвих рослинах (наприклад, на стовбурах і листках дерев), які можуть викликати очні симптоми алергічного риніту. При грибковій алергії хворі скаржаться на погіршення стану у вологу погоду, при відвідуванні вологих, погано провітрюваних приміщень, непереносимість продуктів, що містять дріжджі (пиво, квас, сухі вина, кисломолочні продукти) тощо. Також домашній пил. Основним алергенним компонентом домашнього пилу є виділення кліща Dermatophagoides pteronyssinus, який харчується відшарованими фрагментами епідермісу людини. Їх алергени поширюються, наприклад, під час струшування простирадла або прибирання килимів порохотягом. Симптоми алергічного риніту, викликаного пиловими кліщами, менш виражені. Пацієнти насамперед скаржаться на постійну закладеність носа, виділення, що стікають по задній стінці глотки, та на послаблення нюху. Прикметні симптоми з’являються під час прибирання квартири, витрушування килимів, перегляду старих книг і паперів. Виражений ефект елімінації.
Можуть викликати алергічний риніт і домашні тварини – найбільш алергенними є кішки, бо вони найчастіше контактують з господарем. На відміну від пилу, алергени тварин липкі, тому можуть переноситися на одязі. Варто пам’ятати, що серйозним джерелом алергії є алергени сечі гризунів, які часто живуть удома, зокрема морських свинок (деякі вчені вважають, що майже в усіх малюків, які бавляться з цією твариною, протягом року може розвинутися алергія). Для алергії на шерсть тварин прикметним є виділення з носу та чхання при контакті, скажімо, із собаками, кішками або гризунами.
Останніми роками побільшало випадків алергії на латекс, з якого роблять рукавички, що вражає лікарів і медсестер. Коло її жертв суттєво розширилося через пандемію COVID-19, адже рекомендовано носити захисні рукавички, щоб запобігти зараження коронавірусом. Спочатку в алергіка з’являються шкірні симптоми (контактна кропив’янка), потім виникає почервоніння очей, нежить і, нарешті, утруднене дихання, а в деяких людей може навіть розвинутися анафілактичний шок. До речі, в пацієнтів з алергією на латекс симптоми алергії також можуть розвинутися після вживання бананів, ківі, помідорів, картоплі або авокадо.
Іноді симптоми алергічного риніту менш очевидні – пацієнти скаржаться на порушення концентрації уваги, зниження працездатності, втому, сухість у роті, хропіння тощо. Такі прояви значно погіршують якість життя пацієнта та ускладнюють діагностику.
Як діагностують та лікують алергічний риніт?
Діагностика алергічного риніту розпочинається вже на первинній ланці медичної допомоги та базується на анамнезі й фізикальному обстеженні: спадковість, характер, частота, тяжкість і тривалість симптомів; наявність чи відсутність сезонності проявів, відповідь на терапію; наявність інших алергічних хвороб, провокувальних чинників.
Риноскопії: огляд носових ходів, носових раковин і перегородки; стан слизової оболонки носа (бліда, ціанотично-сіра, набрякла); наявність і характер секрету (слизуватий, водянистий, інший). Додаткові прояви: «алергічний салют», поперекова складка на спинці носа (хронічний АР або тяжке загострення АР); «алергічне обличчя» (темні кола під очима, порушення розвитку лицьового черепа – неправильний прикус, дугоподібне піднебіння, сплощення молярів, що формується через хронічну назальну обструкцію.
Надалі призначають цитологічне дослідження мазка зі слизової оболонки порожнини носа (назоцитограма); визначення вмісту еозинофілів і концентрації IgE у сироватці крові; шкірні прик-тести, молекулярну алергодіагностику, провокаційні проби; дослідження функції зовнішнього дихання, проби бронхолітиками.
Сучасне лікування хворих на алергічний риніт містить елімінаційні заходи, спрямовані на зменшення або виключення контакту з причинним алергеном та неспецифічними подразниками, фармакотерапію та алерген-специфічну імунотерапію. Запорукою успіху є якомога більш рання ідентифікація алергенів, що викликають цю недугу.
Згідно із сучасними рекомендаціями, основою лікування є елімінаційна іригаційна терапія на слизову оболонку або специфічна імунотерапія причинними алергенами. Метою фармакотерапії є усунення симптомів шляхом місцевого блокування запальної алергічної реакції та комплексне лікування, що передбачає профілактику, тобто зменшення впливу алергенів. Зокрема, при полінозі важливо розпочати лікування за кілька днів до появи перших симптомів або в день їх появи. Для цього використовують календар пилкування рослин або інструктують пацієнта щодо початку прийому призначених ліків, беручи до уваги середню концентрацію пилку рослин. Вибір того чи іншого лікарського засобу визначається ефективністю впливу на певні симптоми, перебіг захворювання загалом, ризиком розвитку побічних ефектів та ускладнень.
Пероральні H1-антигістамінні препарати другого покоління (біластин, дезлоратадин, фексофенадин, левоцетиризин, лоратадин, цетиризин) є препаратами першого вибору за винятком випадків персистувального алергічного риніту з важким перебігом/перебігом середньої важкості. Вони швидко усувають носові та очні симптоми, однак помірно ефективні при закладенні носа.
Інтраназальні глюкокортикостероїди – мометазону фуроат, флютиказону фуроат – найефективніше фармакологічне лікування РА, особливо для персистувального алергічного риніту з важким перебігом/ перебігом середньої важкості (в дітей дошкільного віку не рекомендований беклометазона ді-пропіонат). Використовучи препарати цієї групи, ми не лише позбуваємося симптомів, але можемо призупинити процес алергічного запалення та знизити ризик ускладнень. Наразі доступні сучасні препарати для носа, які добре переносяться і можуть використовуватися тривало. Зазначимо, що ефект від інтраназальних кортикостероїдів розвивається відносно повільно (8-12 годин), а максимальний досягається протягом декількох днів. Тривалість застосування інтраназальних кортикостероїдів становить 1-2 місяці при інтермітувальному та до 10-12 місяців – при персистувальному перебігу АР.
До протиалергічних препаратів також належать антилейкотріенові препарати (монтелукаст), їх призначають дорослим і дітям із сезонним алергічним ринітом. Використовують також топічні кромони (ендоназальні, очні): кромоглікат натрію, недокроміл натрію. Ендоназальні кромони поступаються ефективністю інтраназальним кортикостероїдам та Н1-антигістамінним препаратам. Водночас цій групі препаратів властива висока загальна безпечність. До протиалергічних препаратів також належать і засоби анти-IgE-терапії (омалізумаб)
При появі у пацієнта важких симптомів, що супроводжуються закупоркою носових ходів, необхідно призначати препарати, які знімають набряк судин слизової оболонки носа. Приблизно через десять хвилин після відкриття носових ходів та очищення носових порожнин від залишкового секрету морською водою або фізіологічними розчинами необхідно інтраназально вводити основні лікарські засоби. Розчини кухонної солі та морської води добре переносяться й цілком безпечні, тому особливо показані як допоміжні заходи для лікування маленьких дітей. Ці засоби очищують носову порожнину від пилу, алергенів і допомагають видалити слиз. Гіпертонічні розчини також мають протинабрякову дію. Для ефективного позбавлення від закладеності носа при алергічному риніті до антигістамінних препаратів коротким курсом (не більше п’яти днів) додають вазоконстриктори: оксиметазолін, псевдоефедрин, фенілефрин.
Лариса ЛУКАЩУК