У бібліотечній залі ТНМУ викладачі кафедри іноземних мов організували вечір-спомин «Свіча пам’яті» професора Мирослава Миколайовича Закалюжного – викладача латинської мови, колишнього завідувача кафедри української та іноземних мов Тернопільського державного медичного університету ім. Івана Горбачевського; людини, за плечима якої підготовка плеяди відомих медиків, видатного науковця в галузі класичної філології, мудрого Вчителя, який відкривав студентам невичерпну силу знань; наставника, який вчив думати, плідно працювати, любити науку та життя. Нині М.М. Закалюжному виповнилося б 84 роки.
Розпочала захід його ініціаторка та організаторка – завідувачка кафедри іноземних мов, професорка Надія Федчишин, яка звернула увагу на особливий час проведення вечора-спомину – Великий піст, адже це своєрідна пора переосмислення, усвідомлення пройденого етапу життя, гідного приготування до зустрічі Воскресіння. У цей час ми згадуємо щирою молитвою й добрим словом тих, які за межею, – наших рідних, друзів, колег… І саме в цей час ми хочемо в такий особливий спосіб згадати всіх, хто працював на кафедрі іноземних мов. Це – Микола Климчук, Ілля Чучукало, Віра Ситник, Валентина Старостенко, Любомир Кучма, Степан Букавін, Адам Галицький, Елеонора Могилевська, Микола Реверський, Ірина Лановик, Раїса Левенець, Євген Дружкевич, Валентина Пруцакова, Роман Малець, Ніна Колова, Григорій Окоменюк, Василь Луцик, Богдан Леськів, Володимира Чолач, Мирослав Закалюжний, Марія Кучма та інші, які творили історію кафедри й університету. Це – викладачі, які мислили масштабними категоріями, для яких прикметними були висока освіченість та беззаперечний професіоналізм, багатий практичний досвід та організаторський потенціал, почуття відповідальності в поєднанні з порядністю й людяністю.
Завідувачка кафедри закцентувала увагу і на теперішньому колективі кафедри, колективі однодумців, професіоналів, енергійних, творчих, завзятих та цілеспрямованих фахівців з різних мов. Адже, як писав давньогрецький філософ Геракліт, «Рanta rhei kai ouden menej» (Все тече, все міняється, і ніщо не залишається на місці). Нова генерація викладачів вирізняється науковим мисленням, інноваційними підходами, з якими цікаво спілкуватися та добре працювати.
Відтак професорка Надія Федчишин зосередилася на непересічній постаті кафедри іноземних мов – людині глибокого інтелекту та широкої ерудиції, інтелігента й ентузіаста, професора Мирослава Миколайовича Закалюжного.
Символічну свічу пам’яті запалив онук Максим Закалюжний, студент Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
У народі кажуть, що кожна людина живе доти, доки про неї пам’ятають. Мирослав Миколайович заслужив собі на довгу пам’ять багатьох людей. У родинному колі колишніх друзів, колег, членів його сім’ї та гостей було згадано пам’ятні сторінки життя М.М. Закалюжного, численних наукових видань, бо там його думки, надії, ідеали, його світ, який він так любив і по-своєму розумів.
Виконання талановитою студенткою 1 курсу медичного факультету Марією Броною пісні-молитви «Ave Maria» для всіх присутніх у залі стало моментом внутрішнього зосередження та розмірковування в час Великого посту та духовного відродження.
Ведучі вечора-спомину (доцентка кафедри іноземних мов Тетяна Саварин і студент І курсу медичного факультету Богдан Юрченко) розповіли про життєвий та творчий шлях професора Мирослава Закалюжного, зауваживши, що все його життя, як і увесь науковий доробок, пов’язані з Тернопільським національним медичним університетом ім. Івана Горбачевського (1966-2011 рр.).
Теплими спогадами про десятки років спільної роботи на кафедрі та основними етапами життя М.М. Закалюжного поділилася колишня завідувачка кафедри іноземних мов, доцентка Галина Паласюк. З Мирославом Миколайовичем їх пов’язували теплі, дружні стосунки. Завдяки наданим фото внуком професора присутні побачили на екрані світлини, де М.М. Закалюжний з батьками, однокурсниками, колегами, студентами, сім’єю.
Галина Паласюк розповіла про родину, в якій народився та зростав Мирослав Миколайович, його любов до рідного краю, тернистий шлях до здобуття професії. Присутні зацікавлено слухали розповідь про студентські роки на кафедрі класичної філології у стінах Львівського університету імені Івана Франка. Впродовж усього життя Мирослав Миколайович проніс любов до античності та класичних мов, яку йому прищепили професори кафедри, блискучі знавці класичних мов, випускники Віденського університету. Мирослав Миколайович був добрим сім’янином, батьком і люблячим дідусем. Подружжя Закалюжних виростило двох прекрасних дітей; всю свою любов і турботу вони віддавали внукам. Професор усе своє життя прожив у Тернополі, любив це місто, вважав його рідним, але заповів похоронити його в родинному селі Черепині на Львівщині. На могильній плиті викарбовано: «Професор латини М.М. Закалюжний». Sittibiterralevis, professor!
Про пам’ятні миті спілкувань з Мирославом Миколайовичем поділився Іван Кліщ, проректор з наукової роботи ТНМУ, доктор біологічних наук, професор кафедри функціональної і лабораторної діагностики. Іван Миколайович зазначив, що Мирослав Миколайович мав великий дар любові, поваги, доброзичливості до колег, студентів, друзів. Тому так щиро звучать нині слова на його честь. Іван Миколайович тепло згадував про свої студентські роки та відзначив педагогічну майстерність і високий професіоналізм молодого викладача латини Мирослава Закалюжного, який у своїй педагогічній роботі керувався принципом, що студент – це не чаша, яку треба наповнити, а свіча, яку треба запалити. Він завжди мотивував студентів вчитися, був у пошуках нових засобів і прийомів прищеплення студентам любові до вивчення латинської мови, латинських медичних термінів. Ще один принцип, якого завжди дотримувався Мирослав Миколайович у своїй роботі, – викладач не повинен принижувати людську гідність студента.
Захоплено слухали усі присутні в залі вірш «Ad Melpomenem» великого римського поета Горація, який в оригіналі латинською мовою продекламував один з кращих студентів 1 курсу медичного факультету Богдан Юрченко. Головна думка, яку Горацій намагався донести до читачів, полягає в тому, що будь-який автор, який устиг за життя щось написати чи створити, буде вічно жити. Так і пам’ять про Мирослава Миколайовича передаватиметься наступним поколінням студентів-медиків через його наукові праці.
Спогадами про спільну наукову діяльність та дружні теплі взаємини з М.М. Закалюжним поділився доктор медичних наук, професор, академік, член-кореспондент НАМН України Михайло Андрейчин. Михайло Антонович згадував про роботу над потужною і за розміром, і за внутрішнім наповненням книгою «Клінічна латина з англійськими та українськими відповідниками», на її написання автори витратили майже десять років. Ідеєю написання такої праці Михайло Антонович поділився зі Мирославом Миколайовичем, коли ще працював на посаді проректора з наукової роботи. Але спочатку вони вирішили підготувати «Посібник з анатомічної та клінічної термінології», який став своєрідним стартом чи підготовкою до потужнішого видання, яке б умістило не лише анатомічну термінологію, а й перелік діагнозів, клінічних термінів.
Продовжив вечір-спомин третій автор книги «Клінічна латина з англійськими та українськими відповідниками» – видатний фахівець у галузі кардіології, доктор медичних наук, професор кафедри внутрішньої медицини № 2 Роман Коморовський. Він розкрив зворушливі деталі про свої зустрічі та спілкування з Мирославом Миколайовичем ще з часів навчання у школі, а потім – у медичному університеті. Професор Коморовський поділився з присутніми власними спогадами про той час, коли, будучи вже доцентом кафедри, Мирослав Миколайович запросив його долучитися до роботи над словником, а саме до перекладу клінічних термінів і діагнозів англійською мовою. Професор розповів про важливість цієї величезної праці, якій Мирослав Миколайович присвятив аж 10 років.
Родзинкою вечора-спомину був виступ талановитої студентки 1 курсу медичного факультету Вікторії Цюрось, яка під акомпанемент бандури виконала пісню на вірші Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».
Словами вдячності та поваги до Мирослава Миколайовича Закалюжного звернулася професорка Антоніна Пришляк. З теплотою згадала Антоніна Михайлівна про власні студентські роки та улюбленого викладача латини Мирослава Миколайовича, який умів зацікавити студентів вивчати нову мову, часто використовував латинські крилаті вислови, які закарбувалися та пам’ятаються донині. Особливо розчулив усіх присутніх прочитаний Антоніною Михайлівною вірш-спомин, авторства колишніх студентів М.М. Закалюжного. Цей спомин пронизаний теплом, любов’ю та шаною до свого колишнього викладача, до «колєґи» (як його доброзичливо називали всі студенти).
Пам’ять про дорогого серцю друга вилив у рядках власного вірша доцент кафедри медичної фізики діагностичного та лікувального обладнання Валерій Дідух. Валерій Дмитрович зазначив, що Мирослав Миколайович був для нього не лише колегою, але й щирим другом, з яким вони вели душевні розмови, дискутували на наукові теми.
За життя спорудив собі найбільший пам’ятник Мирослав Миколайович своїм доброзичливим ставленням до людей, повагою до колег, любов’ю до студентів. Запам’ятаймо це ім’я та маємо за обов’язок передати наступним поколінням його наукові доробки. Нехай ці спогади, які прозвучали, вплетуться у вінок шани й пам’яті Мирослава Миколайовича Закалюжного.
Вечір пам’яті М.М. Закалюжного завершився спільним щирим виконанням молитви «Отче наш» латинською мовою.
Тетяна САВАРИН,
Галина ПАЛАСЮК,
Іванна ВОРОНА,
доцентки кафедри іноземних мов
Світлина Соломії ГНАТИШИН