Косметичні ватні диски та віск – усе, що потрібно для того, щоб створити окопну свічку. Кілька сотень таких мініатюрних обігрівачів вже виготовили студенти спеціальності «Фізична терапія» медичного факультету ТНМУ й відправили на фронт.
Узагалі ж ініціатива виготовляти такі окопні свічки належить Наталії Давибіді, доцентці кафедри фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання нашого університету. Ідею робити окопні свічки з ватних дисків їй підказала одна знайома волонтерка, яка виготовляє та відправляє їх на фронт своєму чоловікові. Спочатку пані Наталя сама спробувала протестувати цей метод, бо, каже, не дуже й вірила, що такий маленький шматочок вати та воску можуть дати велике полум’я. Зробила одну партію в домашніх умовах і переконалася, що вони й справді дієві. Згодом надіслала цей «пробний варіант» нашим захисникам. Вони апробували їх вже у військово-польових умовах, підтвердивши, що такі свічки ефективні й дуже зручні у використанні, а відтак попросили запровадити «виробництво».
«Коли я прийшла та розповіла своїй кураторській групі про таке «ноу-хау», то студенти дуже захопилися ідеєю виготовляти свічки з ватних дисків. Так запрацювала наша «мініфабрика» свічок для військових», – каже пані Наталія.
Нещодавно відправили п’яту партію окопних свічок хлопцям на лінію вогню, а рахунок нової кількості таких виробів пішов вже на сотні.
«Переваги такої свічки в тому, що вона не чадить, її вага лише 10 грамів, можна взяти десяток свічок у кишеню й зручно там розмістити», – розповідає доцентка Любов Новакова.
Студенти її кураторської групи також виготовляють такі свічки.
Замінити окопні свічки поки що немає чим. Буржуйки пристосовані більше для бліндажів, коли ж військові йдуть на нульові позиції, то розпалювати вогнище чи використовувати інші речі заборонено. А ось таку маленьку свічечку – можна. Горить вона десять хвилин. За цей час наш воїн зігріє руки, заварить собі кави чи підігріє тушкованку. Хлопці з передової розповідали, що погода зараз не дозволяє швидко розпалити вогонь, бо дрова мокрі, а коли поклали цю свічечку, то вогнище вмить розгорілося.
Матеріали для виготовлення свічок на кафедрі купують власним коштом, долучаються небайдужі люди, часто студенти проводять збір пожертв серед своїх друзів. З воском допомагають культові заклади, студенти ідуть у храми Тернополя й там їм дають офірки, недопалки церковних свічок.
Розповідають, що мають на меті виготовляти свічки з бджолиного воску. Якось принесли його грудочку та, провівши експеримент, зауважили, що він горить удвічі довше, майже двадцять хвилин. Отож наразі розшукують пасічників, які можуть поділитися таким продуктом бджільництва. Якщо ж хтось з бджолярів побачить цей газетний матеріал і поділиться воском, то будуть дуже вдячні.
Виготовляти свічки після занять приходять студенти 301 та 303 групи 3-го курсу медичного факультету (спеціальність «Фізичний терапевт»). Але орієнтація більше на «постачальників» воску. Щойно надходить віск, студенти одразу всі, мов бджілки, злітаються і беруться до виготовлення свічок. Спочатку до роботи беруться хлопці. На електричній плитці розтоплюють віск, потім розливають його у спеціальні чаші. Наступний етап технологічного процесу продовжують дівчата: пінцетами занурюють ватні диски в розтоплену воскову масу та складають на таці для вистигання. Готові свічки спаковують в ящики по 10 штук.
Відправляють такі пакуночки нашим захисникам. Військові дякують, а студенти із задоволенням виготовляють окопні свічки та кажуть, що й надалі донатимуть. Такі соціальні активності, за словами викладачів, згуртовують колектив, неформальне спілкування розкриває ширші можливості у студентів для саморозвитку, нових ідей, здатності емпатії.
Зимової холодної ночі окопна свічка зігріє душу та руки українського воїна. І разом з її вогником він отримає часточку тепла, турботи та сили з Тернопілля.
Лариса ЛУКАЩУК
Світлина Миколи ВАСИЛЕЧКА