Усе минає, гасне і сплива,
Лише вона над грішною землею
Сріблиться милосердною зорею,
Відвічна ласка Божого Різдва!
Небес прещедра голуба канва
І білий світ над чорною ріллею –
Сам Бог тебе леліє, цвіт-лілеє, –
О, Україно, ти віки жива!
Ти, як і Він, з народження терпіла,
Але рука Господня охрестила
Твій люд, і землю, і твоє буття…
Цвітіть, ряснійте, ниви колоскові!
У Нім, у Нім – у Вічному Христові
І доля й щастя, сила і життя!
Ці щемні рядки українського поета Миколи Щербака, уродженця Шевченківського краю, складна доля якого закинула на довгі десятиліття за океан, мабуть, відображають душевний стан більшості українців-християн, які понад усе прагнуть нині, у час Різдва Христового, глибокої Віри та якнайшвидшої Перемоги.
Цього року вперше святкуємо Різдво з усім світом. Святкуємо тепер, як і належить: спочатку народження Ісуса Христа, а потім уже й Новий рік. «Ми нарешті будемо жити за «правильним годинником», а не таким, що запізнюється», – слушно зацитувала слова релігієзнавця одна з наших респонденток, яким «Медична академія» запропонувала відповісти на три запитання:
- Що особисто для вас означає Різдво Христове? Чи легко вам дається його святкування за новоюліанським календарем?
- Яке святкування Різдва залишило найбільший слід у вашій душі?
- Яке ваше найзаповітніше бажання, задумане з появою Різдвяної зірки, здійснилося? Про що мрієте в переддень Різдва?
Олександра ШУЛЬГАЙ, доцентка кафедри дитячих хвороб з дитячою хірургією:
- Особисто для мене Різдво Христове є найвеличнішим святом усіх християн, на яке із завмиранням серця чекаю щороку. Диво народження Христа від Непорочної Діви Марії знаменує початок нового життя та нових надій. Перехід його святкування за новоюліанським календарем не був неочікуваним чи складним, адже вже з минулого року почали родиною святкувати це величне свято з усім християнським світом. «Христос рождається!», «Славімо Його!» – лунає звідусіль, звеселяючи душу та наповнюючи її сподіванням на здійснення дива. Духовне єднання, щирі молитви, веселі колядки, позитивні емоції, які супроводжують святкові дні, вселяють надії на щасливе майбутнє.
- Для мене і моїх близьких Різдво – це сімейне свято. Найтепліші різдвяні спогади пов’язані з традиційним родинним святкуванням та теплим душевним спілкуванням з рідними, що наповнює серце щирою безкорисливою любов’ю. Оселя в ці святкові дні перетворювалася на особливий, дещо казковий простір. Згадую… й у пам’яті виринають далекі спогади: запах сіна на столі, дідух під іконами, що був справжньою окрасою домівки, освячені молитвою страви на столі, приготовані лагідними маминими руками, скрипучий сніг під ногами та вертепи, які одночасно і лякали, і зачаровували. Сімейна молитва цього дня мала особливе значення, адже вона символізувала духовне єднання та готовність до приходу Різдва. Після вечері всі страви та ложки залишали на столі, бо вірили, що вночі на частування можуть завітати душі померлих родичів. Час, проведений з близькими, потім ще довго зігріває душу родинним теплом і додає наснаги.
Найбільше зворушило та залишило слід у моїй душі перше Різдво з нашою старшою донечкою, яка народилася якраз у Святвечір. Тому цей день поєднання віншування народження маленького Ісуса та її дня народження став у нашій родині святковим та урочистим.
- Найзаповітніше бажання, задумане з появою Різдвяної зірки, здійснилося – я стала дружиною та мамою двох чудових донечок. Як і всі українці, які люблять і цінують свою рідну країну, її мову, традиції та культуру, в переддень Різдва я мрію про мир і майбутнє для наших дітей у незалежній Україні.
Ірина ДЕРДА, студентка третього курсу інституту медсестринства:
- Особисто для мене Різдво Христове – це чудове, світле, сімейне свято, яке полягає в любові до Бога, мирі та злагоді. Перехід на новоюліанський календар мені дається легко, тому що це насамперед поривання всіх зв’язків з московським патріархатом, і так святкує весь світ. Як казав релігієзнавець Тарас Антошевський: «Ми нарешті будемо жити за «правильним годинником», а не таким, що запізнюється».
- Найбільший слід у моїй душі залишило святкування Різдва 2021 року. Тому що мій тато ще був живий та не було цієї клятої війни. Тоді ми востаннє зібралися всією сім’єю, сміялися, розповідали всілякі кумедні історії зі свого життя. З початком повномасштабної війни мій тато пішов добровольцем захищати нашу рідну Україну. Він був доброю людиною, всім допомагав, мав «золоті руки», дуже любив свою родину та Україну, писав вірші… Брав участь у боях за Херсон, Запоріжжя й Донецьк. І загинув 11 грудня 2022 року під час найзапекліших боїв на Бахмутському напрямку. Дуже боляче… Та ми продовжуємо жити, відзначати християнські свята, дотримуючись українських традицій. Адже за це, власне, й віддав життя мій тато – щоб була Україна.
Підготовка до Різдва у нашій сім’ї починається заздалегідь. Ми прибираємо, готуємо страви… Найважливіше, що ми дотримуємося посту й від самого ранку аж до Святої вечері нічого не їмо. Перед Святою вечерею дідусь заносить до хати дідуха, а ми з матусею та бабусею ставимо на стіл 12 страв, серед яких найважливіша є кутя. Готуємо ми кутю традиційно з пшениці, маку, горіхів і меду. На чотири кути столу ставимо також по голівці часнику – «щоб злу силу відігнати», пшеницю і монети. Тоді всією дружньою родиною сідаємо за стіл, запалюємо свічку та починаємо молитву.
- Я завжди хотіла допомагати людям. Тому моїм найзаповітнішим бажанням було вступити до медичного вишу, а саме до ТНМУ, й воно здійснилося!
Нині я мрію лише про одне: щоб закінчилася війна нашою Перемогою та щоб усі захисники й захисниці повернулися додому живими.
Вікторія ЛЕГКА, студентка п’ятого курсу медичного факультету:
- Різдво у нас в Україні – одне з найважливіших християнських свят. Окрім того, що це релігійне свято, воно ще й сімейне. Цей день для того, щоб зібратися всією родиною за одним столом, дотриматися наших українських традицій, згадати, як святкувати по-справжньому.
Перейти на новий стиль мені вдалося дуже легко. Для мене особисто сенс не в тому, коли відзначати це свято, а в тому, як саме, з ким і про що воно взагалі. Святкувати Різдво 25 грудня дня мене абсолютно звична річ, адже так святкують у всій Європі.
- Гадаю, що в усіх є теплі спогади з дитинства. Для мене це саме святкування Різдва. Коли я була маленькою, ми завжди їздили на різдвяні свята до маминої родини на Вінниччину. Збиралися всі разом за одним столом, на якому, звичайно, повинні бути 12 пісних страв. Дідух ставили на стіл, часник під кожен кутик столу, під скатертину клали пшеницю. Пам’ятаю, носили вечерю до хрещених.
Та найбільш особливим моментом для мене було колядування. Коли діти ходили колядувати, брали із собою довгу палицю. В кожній оселі перед Різдвом випікали багато калачів і потім давали їх колядникам. І в кого з дітей було найбільше калачів на палиці – той найкращий колядник. На жаль, цієї традиції вже практично немає, зараз за коляду всі дають гроші, але я ще застала той момент, коли колядникам давали саме калачі. Була ще тоді зовсім маленька, років до семи. Ходила зі старшими дітьми, які знали більше колядок. І хорошою компанією калачів ми збирали чимало!
- Відверто кажучи, я не дуже часто загадую бажання на Різдво, але, як і всім українцям, мені нині хочеться, щоб якнайшвидше настали мирні часи. Оскільки Різдво Христове – це передусім родинне свято, хочу, щоб якнайбільше українських сімей змогли зібратися разом саме за столом. Щоб повернулися з фронтових доріг додому наші воїни. Аби все-таки повернулися українці з-за кордону та згадали своє коріння. Щоб возз’єдналися наші сім’ї, де пануватиме український дух, лунатимуть колядки, відроджуватимуться традиції.
Катерина ЛІПКА, студентка четвертого курсу фармацевтичного факультету:
- Різдво для мене – це дуже особлива, дуже святкова мить. Завжди щороку з нетерпінням його чекаю, адже це також час, коли збирається цілковито вся наша сім’я, вся рідня. Люди, яких, можливо, давно не бачила, з’їжджаються з різних міст до нашої бабусі у с. Білокоровичі на Житомирщині, звідки я родом. Всі розповідають, як змінилося їхнє життя за цей рік. Сидиш за святковим столом, до хати приходять колядники, всі їх слухають, колядують разом з ними. Це просто чарівна мить, яка завжди зберігається в пам’яті!
Для мене як молодої сучасної особи перехід на новий стиль дається легко, адже настає усвідомлення того, що ми нарешті відходимо від усього совєцького та стаємо на стежку європейських і світових норм. Щоправда, про своїх бабусю й дідуся можу сказати, що їм перехід дається важко, адже впродовж життя звикли до іншого й уже в тому віці, коли не хочеться нічого змінювати. Але, на щастя, вони мають багато внуків, які їм допомагають у цьому. Прикро, що в нас у селі досі церква московського патріархату. Хоча ми намагалися громадою змінити це, та наразі не вдається. Звичайно, не ходимо туди, їздимо у сусідні громади, де є храми Православної церкви України.
- Напевно, це Різдво 2019-го року, фактично, останнє перед карантином і повномасштабним вторгненням. Коли всі могли спокійно від хати до хати ходити з радісною звісткою про те, що народився Син Божий. Коли разом з однокласниками та друзями великим гуртом пізно вечері ходили колядувати, а потім усі зібралися в однокласника, де нас дуже гарно пригощали. Це такі спогади, що особливо зігрівають душу. Нагадують час до великої війни.
- Напевно, я буду дещо егоїстичною, але найзаповітніше бажання, яке я мала, – гарно скласти ЗНО та вступити на державну форму навчання. Пригадую, це тоді для мене було так важливо! І для моєї сім’ї. Мені тоді казали: «Катю, загадуй те, що понад усе хочеш досягти». Я так переймалася цим, що коли засяяла перша зірка на небі, сиділа й щиро молила Бога, щоб вступити у виш і мати гарну професію. На щастя, це здійснилося. Сподіваюся, завдяки і моїм власним силам, і Божим. Про що мрію сьогодні? Звичайно, найзаповітніша мрія кожного – закінчення війни. Понад усе хочу, щоб 2024-ий рік став переможним!
Любов РУДЬКО, студентка другого курсу стоматологічного факультету:
- Для мене Різдво – одне з найважливіших свят у році, адже в цей час на світ з’явився Ісус Христос, який став спасінням для цілого світу. Це свято для мене завжди є теплим, сімейним, коли важливо бути поруч з близькими. Різдво нагадує нам, що найцінніше, що в нас є, – це люди. Новонароджений Ісус вчить мене бути більш терплячою, вдячною та відкритою для інших. І, звісно ж, Різдво – це час радісних зустрічей та нових надій. Сподіваюся, що наступний рік принесе нові можливості та світлі моменти в нашому студентському житті.
Перехід на новоюліанський календар мене дуже тішить, бо це означає, що будемо святкувати Різдво й прославляти Бога разом з усією Європою та світом.
- Святкування Різдва щороку для мене є особливим. Але з неймовірним теплом згадую мить, коли ми на святкову вечерю приїхали до бабусі з дідусем, де ще з порогу відчули запах куті, пампухів і звуку дровець, що потріскували в каміні. Це залишило в моїй пам’яті дуже приємні спогади. У нашій сім’ї немає якихось унікальних традицій, але 12 страв на столі повинні бути обов’язково. Найстарший у родині першим перехрещує кутю, а завершую це робити я – як наймолодша. Завершуємо нашу вечерю колядками та відвідуванням нічного Богослужіння. Під час святкування Різдва я завжди докладаю всіх зусиль до створення особливої атмосфери, адже все – від прикрас до гарних дарунків рідним – кожна дрібниця сприяє створенню неповторного святкового настрою.
- Гадаю, що після 24 лютого 2022 року в українців лише одна найзаповітніша мрія – Перемога. Адже ми тисячоліттями добивалися волі й зараз, на жаль, за нашу землю дуже багато людей віддали своє життя, що не дає нам права опустити руки та занепадати духом. Сподіваюся, що з появою Різдвяної зірки світ стане бодай трішки добрішим і справедливішим. Дуже хочу, щоб Різдво всім принесло спокій, затишок і змогу насолоджуватися кожною миттю життя разом з близькими людьми.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА