Наприкінці січня відбулося нагородження переможців конкурсу «Студент 2023 року ТНМУ». У номінації «За відмінні успіхи в навчанні» відзнаку отримала студентка шостого курсу медичного факультету Наталія Гнатьо. Нагорода для неї стала цілковитою несподіванкою, адже її кандидатуру подавав на конкурс деканат, вона не знала про це. Що означає для неї ця відзнака? «Це підтвердження того, що я все роблю добре», – каже Наталія. Відповідаючи ж на запитання, що передусім потрібно для того, аби отримувати такі успішні результати, наголошує: «Нічого більше, крім того, що вчитися».
– Наталю, як у медичному можна вчитися на «відмінно»? Як вам це вдається? Маєте власний секрет, як досягти високих результатів у навчанні?
– Медичний університет, безумовно, виділяється серед інших навчальних закладів через зрозумілі причини. Але й у медичному можна навчатися на «відмінно». Головне – бажання та наполегливість. Справді, не все вдавалося легко та просто, тому я виділяла більше часу на ті чи інші дисципліни, ознайомлювалася з різними навчальними джерелами інформації, щоб насамперед зрозуміти матеріал, а не завчати його. Гадаю, це й має найважливіше значення в досягненні високих результатів у навчанні.
– Звідки ви? Чим вас при виборі професії привабила саме медицина?
– Тернопіль – моє рідне місто, я тут народилася, виросла та планую й надалі залишатися. Навчалася в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №8. Навчалася добре, відвідувала різні гуртки, брала участь у подіях і заходах, які відбувалися у школі. З радістю та захопленням вивчала кожен предмет. Ще у сьомому класі чітко визначилася, який університет обиратиму після закінчення школи. Щиро вдячна Господу, що Він допоміг мені пройти цей нелегкий шлях.
Медицина мене привабила тому, що це одна з царин, що потребує неймовірної сили, милосердя та людяності. Зараз, у такий нелегкий час, професія лікаря стала ще більш героїчною, самовідданою, й це справді захоплює. Звісно, приваблює й те, що це наука, яка не стоїть на місці, вона постійно розвивається – з’являються чимало нововведень, відкриттів та досліджень, удосконалюються методи діагностики й лікування.
Переконана, що лікар – це покликання, бо аж ніяк не кожен зможе відповідати за життя людей, приймати складні рішення та постійно навчатися.
– Уже визначилися зі спеціальністю?
– Визначилася. Серце лежить до терапевтичної спеціальності, тому планую рухатися в цьому напрямку.
– Пригадуєте, що вас особливо вразило, коли щойно прийшли на перший курс? Що було найважчим?
– Вразила сама атмосфера в університеті, аудиторії, а найбільше анатомічний музей у морфологічному корпусі. Я дуже любила там бувати, розглядати всі препарати. Пригадую, ще під час навчання у школі ми з друзями відвідували медичний університет у рамках Дня відчинених дверей, нам провели екскурсію анатомічним музеєм і це викликало неймовірне захоплення в усіх.
Найважчим на першому курсі традиційно було вивчення анатомії через великий обсяг інформації. Тому на її вивчення я приділяла найбільше свого часу, адже це базовий предмет. Утім, найскладніше мені було навчатися не на першому, а на п’ятому курсі. Найважчою тоді була літня сесія: п’ять усних екзаменів, безліч тестів. Але все вдалося, дякувати Богу.
– На ваші студентські роки випала і коронавірусна пандемія, і тепер велика війна. Як можете охарактеризувати ці періоди саме в контексті навчання? Яких висновків дійшли?
– У ці періоди ми навчалися дистанційно, й можу впевнено сказати, що такий формат навчання точно не може існувати в медичному університеті. Професія лікаря – це насамперед практична сфера діяльності з теоретичними знаннями.
Початок повномасштабного вторгнення росії в Україну всіх вибив з колії, відповідно, навчання відійшло на другий план. Усі думки були лише в новинах і хвилюваннях, що буде далі й скільки це триватиме. Це страшно та дуже важко психологічно. Через деякий проміжок часу збагнула, що найкраще, що зможу зробити для своєї держави, – це стати чудовим спеціалістом у сфері медицини. Новини про втрати, ракетні обстріли, часті повітряні тривоги, інформація про наругу над українцями дуже пригнічувала та пригнічує нині. Тому я дуже завдячую всім, хто продовжує захищати нашу країну, хто віддав життя у цій боротьбі, щоб ми мали майбутнє в незалежній державі. Знаємо, що добро завжди перемагає зло, а світло – темряву, тому віримо, що Україна зможе подолати цю ворожу навалу.
– Хто з викладачів надихає вас власним прикладом?
– Однозначно: неможливо виділити когось одного з викладачів, це буде неправильно у ставленні до інших. Кожен викладач ділився власним досвідом, випадками з клінічної практики, які по-своєму захоплювали та надихали.
– Окрім навчання, чи берете участь у громадському житті університету?
– Упродовж останніх років я почала займатися просвітницькою діяльністю в школах. Все почалося із запрошення директора моєї рідної загальноосвітньої школі №8. Відтоді періодично проводжу бесіди зі школярами на медичні теми, які для них є цікавими.
– Як все встигаєте?
– Важливо правильно розподіляти час та пріоритетність завдань – і тоді все вдасться.
– У чому черпаєте натхнення та сили?
– Натхнення й сили отримую від своєї сім’ї, яка мене підтримує в усьому. Це підбадьорює мене та відновлює.
– Як відпочиваєте? Яке любите дозвілля?
– Люблю читати книжки. Відпочинок буває різний: в один момент мені хочеться спокійного відпочинку за читанням книг, за переглядом фільмів, а іншого разу – активно та весело провести час у компанії з друзями.
– У майбутньому ким себе бачите, скажімо, років через десять?
– Можливо, буду банальною, але скажу, що бачу себе однією з найкращих фахівчинь у сфері медицини.
– Якою буде найголовніша порада від відмінниці навчання Наталії Гнатьо для студентів молодших курсів?
– Найголовніша порада: вчитися для себе та у власне задоволення, завжди пам’ятати, що це потрібно передусім тобі, щоб бути успішним, розумним і мудрим лікарем.
Крім того, важливо й потрібно підходити до викладачів і просити в них додаткового роз’яснення, коли виникають запитання чи щось незрозуміло. Це цілком нормальна річ і не варто цього боятися. І не лінуйтеся систематично повторювати вже вивчений матеріал. Це обов’язково принесе свої плоди в майбутньому. По-перше, однозначно закарбується в пам’яті, а, по-друге, спростить період підготовки до сесії та безпосередньо складання екзаменів.
– Тернопільський національний медичний університет ім. Івана Горбачевського для вас – це …
– У Тернопільському національному медичному університеті я отримала не лише необхідні знання та практичні вміння, а й багато життєвих порад. Познайомилася з багатьма однодумцями й, що не менш важливо, знайшла нових друзів.
– Яка зараз найбільша ваша мрія?
– Наразі мрія для всіх одна: це наша Перемога. Ми – сильна й непереборна нація, тож упевнена, що Україна отримає успіх у цій боротьбі та матиме світле майбутнє ще для багатьох поколінь.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА
Світлина Миколи ВАСИЛЕЧКА