Ця натхненна історія у житті студентки п’ятого курсу стоматологічного факультету Богдани Білої розпочалася рівно рік тому, у лютому 2023-го. Того знакового дня їй у соцмережі надійшло повідомлення від випускниці нашого університету Ярини Тильчак, з якою тоді Богдана ще не була знайома. Ярина саме проходила стажування в Університеті Далхаузі, що в канадському місті Галіфакс. Професор цього навчального закладу Річард Прайс, який займається дослідженнями у сфері фотополімеризації стоматологічних пломбувальних матеріалів, шукав на літо наукового асистента до своєї лабораторії. Він висловив бажання знайти кандидата з України, щоб таким чином допомогти державі, що вже рік переживала повномасштабне вторгнення агресора. «Якщо тебе зацікавить, можеш спробувати, – радила Ярина. – Надішли своє резюме, мотиваційний лист і, можливо, все буде гаразд».
Мріяла відчути життя студентів за кордоном
Богдана Біла зізнається, що була приємно здивована такій пропозиції, адже за тиждень до цього вона отримала відмову з іншого американського дослідницького проєкту. Та як адепт біблійної мудрості «Стукайте – і вам відчинять», наша героїня ніколи не втомлюється шукати шляхів для самореалізації. Богдана часто бере участь у різних міжнародних проєктах і тренінгах, представляючи у світі ТНМУ та Україну, підіймаючи на високому рівні важливі суспільні та наукові питання. Нагадаємо, що за підсумками конкурсу «Студент 2022 року ТНМУ» вона здобула перемогу в номінації «За вагомі досягнення в розвитку культури».
Як стверджує сама, всі ці успіхи, перемоги, подорожі – лише верхівка айсберга. За кожним досягненням завжди криються десятки спроб і невдач. Уже цілком звичним видається процес подачі безлічі заявок і документів, написання мотиваційних есе та отримання листів з відповіддю «Ми цінуємо ваші зусилля, але…». Потрібно навчитися сприймати такі речі нормально. «Якщо вам відмовили раз, два чи навіть десять – нічого страшного, – звертається Богдана Біла до студентів, які планують подавати свою кандидатуру на програми обміну, ґранти, курси. – Ваш проєкт просто ще попереду. Треба обов’язково пробувати й надалі, бо шлях так само захопливий, як і результат. До речі, своїй рекомендації Ярині я завдячую колишній однокурсниці Анастасії Стаханській, яка зараз навчається в Австрії».
Отож повідомлення з Канади Богдана сприйняла як компенсацію за попередню відмову й без вагань вирішила спробувати. Для початку з’ясувала деталі щодо канадської ініціативи Mitacs. Ця програма спонсорує наукові стажування в Канаді для українців і представників ще кількох національностей. У рамках Mitacs цілком реально поїхати в Канаду на період кількох місяців за ґрантові кошти, аби писати наукову роботу. Для Богдани як студентки, яка з початку навчання в ТНМУ проводить активну діяльність, було неймовірно цікаво спробувати академічне життя студентів за кордоном, відчути його зсередини. Тим більше, що їй завжди цікаво знати більше, ніж написано в підручнику чи сказано в лекції.
Далі були перемовини з професором, співбесіди та багато аплікаційних документів. Лист про те, що її кандидатуру затвердили, застав Богдану Білу в квітні в Іспанії, де вона брала участь у своєму черговому проєкті від Erasmus+. Емоції, звісно, переповнювали! Всі її попередні міжнародні проєкти, які спонсоровані Європейським Союзом, стосувалися неформальної освіти для молоді, аж ось нарешті випала можливість отримати унікальний академічний досвід за океаном, в одному з кращих університетів Канади.
Розпочали процес підготовки до подачі на ґрант, на що знадобилося майже два місяці. Оскільки програму втілюють у співпраці між Україною та Канадою, потрібно було обрати двох наукових наставників – і українського, і канадського. У Канаді наставником Богдани став Річард Прайс, професор стоматологічного факультету університету Далхаузі, в Україні – декан стоматологічного факультету ТНМУ Світлана Бойцанюк. «Так трапляється, що часто в студентів з представниками адміністрації вишу дуже субординаційні відносини, – зауважує Богдана Біла. – Але у випадку із Світланою Іванівною ситуація зовсім інша. Світлана Іванівна Бойцанюк – одна з тих людей, які завжди підтримували мої ініціативи – чи наукові, чи громадські, додаючи цим впевненості у вдалому результаті».
Різні підходи до навчання стоматологів
Усередині червня, склавши за два дні до виїзду останній іспит літньої сесії, Богдана подалася за океан. Її канадський наставник Річард Прайс – уродженець Великої Британії, професор, який має чотири вищі освіти, здобуті в Британії, Швеції, США та Канаді, є надзвичайно шанованою людиною в індустрії та серед наукових кіл. Тема його наукових інтересів – фотополімеризація у стоматології. За оснащенням лабораторії, кількості наукових робіт у цій сфері й співпраці з міжнародними брендами у світі професор Прайс посідає лідерські позиції. Тож для нашої студентки випав, звичайно, неймовірний шанс повчитися в іменитого вченого та написати разом з ним три наукові роботи, одна з яких уже прийнята до публікації у European Journal of Prostho-dontics & Restorative Dentistry, дві інших ще в процесі підготовки.
Богдана Біла каже, що українські та північно-американські виші мають кардинально інший підхід до навчання. В наших університетах лікарем-стоматологом можна стати значно швидше й наголос ставиться на здатності працювати, здобути мануальні навички, клінічні здібності. «У нас лікарі професійно вміють зробити ту чи іншу маніпуляцію руками, часто не розуміючи наукового підґрунтя цього. Це не мінус і не плюс, просто особливість українського навчання», – зауважує Богдана.
У той же час у Канаді майбутній стоматолог чи лікар повинен левову частку свого життя витратити саме на медичну освіту. Середній вік студентів, які закінчують стоматологічні факультети в Канаді, – 30-32 роки. Тому всі дуже дивувалися, дізнаючись, що Богдані 20 років і вона вже студентка 5 курсу, яка незабаром отримає диплом. У їхній ментальності це просто неможливо.
Втім, така відмінність аж ніяк не означає, що наші спеціалісти гірші. Абсолютно ні! Стоматологія в незалежній Україні народжувалася в умовах відсутності страхової медицини та домінування приватних практик. Це спонукало до дуже високої конкуренції серед стоматологів, як наслідок – вимушеного прагнення до покращення власних навичок та якості послуг, що їх надає клініка. У Канаді завдяки страховій медицині кожен стоматолог завжди матиме свій потік клієнтів, в Україні ж нині просто успішно закінчити виш та очікувати на чергу клієнтів марно. Вітчизняний стоматолог щодня має бути кращим за свого «колегу у сусідньому під’їзді». Тож для багатьох західних колег Богдани стало відкриттям те, що в Україні нині дуже просунута стоматологія, є багато стоматологічних клінік, які мають надсучасне обладнання та користуються найновішими протоколами.
Щаслива, що свою фундаментальну освіту здобуває в Україні
Канада – країна з дуже великою українською діаспорою. Тож у Богдани там з’явилася ціла компанія друзів-українців, серед яких були й науковці, й інтерни, які асистують у лабораторії. Надзвичайно приємно дівчині було зустріти та відчути «своїх людей», перебуваючи за шість тисяч кілометрів від рідного дому.
«Я із задоволенням розповідаю за кордоном про університет, де здобуваю освіту, адже, попри воєнні дії в країні, ми навчаємося, вміємо знаходити можливості навіть там, де їх складно шукати. Це дуже сильна риса українців скрізь і всюди», – наголошує Богдана.
Здійснилася одна з її мрій – відчути академічне життя за кордоном, порівняти його з українським. Студентка зізнається, що не пошкодувала, що вступила в український виш. Освіта в Україні не обмежує здобувати її надалі деінде. Але якщо саме цю першу освіту, що дається в період, коли формується свідомість людини, її особистість, здобувати в ментально близькому соціумі, на думку Богдани, це завжди правильний вибір. Мовить, щаслива, що понад чотири роки тому обрала ТНМУ, залишившись в Україні. Тішиться також, що отримала можливість порівняти це навчання із закордонним. Це неймовірний досвід! «Захопливо шукати такі можливості та знаходити їх! – підсумовує Богдана Біла. – Дуже вдячна за це Богу, сім’ї, рідному університету та наставникам». Дівчина наполегливо рекомендує всім студентам, які цікавляться міжнародними проєктами, пробувати, шукати, стукати та знайти саме свої відчинені двері. З власного досвіду знає, що той, хто по-справжньому прагне, точно потрапить у світ, де зможе втілити всі власні задуми-прагнення.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА