15 травня відзначатимемо 170 років з дня народження Івана Горбачевського – видатного хіміка, біохіміка, гігієніста, епідеміолога, громадсько-політичного та освітнього діяча, академіка ВУАН, дійсного члена НТШ. Він, зокрема, у 28 років став всесвітньовідомим завдяки лабораторному синтезу сечової кислоти, був першим європейським міністром охорони здоров’я, очолював Карлів університет у Празі (Чехія) та Український вільний університет. Народився же Іван Горбачевський у с. Зарубинці (тепер – Збаразької громади), а вічний спочинок знайшов у чеській столиці.
Нині ім’я Івана Горбачевського носить Тернопільський національний медичний університет, а біля морфологічного корпусу постав пам’ятник цьому славетному краянину.
Газета «Медична академія» розпочинає відсьогодні публікувати розмаїті матеріали про життєвий, науковий шлях, громадсько-політичну діяльність Івана Горбачевського.
Виповнюється 170 років від дня народження професора Карлового університету, доктора медицини Івана Горбачевського, керівника інституту медичної хімії – історично першого чеського інституту медичної хімії. Подивимося, як сталося, що молодий українець став таким відомим у Чехії та заслужив на повагу не лише в медичній сфері, але й у політиці.
«На успіхах і прогресі природничих наук ґрунтується і життя, і хвилювання звичайного суспільства, і щастя нації, в лоні якої ці ревні науки мають культиваторів», – такими словами чеський фізіолог, анатом, біолог і філософ Ян-Євангеліста Пуркинє (1787-1869 рр.) уперше порушив питання про створення чеського університету та його медичного факультету на засіданні депутатів Чеського обласного збору 1864 року. Після багатьох років боротьби за чеський університет з другої половини 1860-х років, нарешті 1882-го єдиний університет Карла-Фердинанда був розподілений на чеський і німецький. Отож з початку 1883-84 навчального року існували також два медичних факультети в Празі. Перш ніж чеський медичний факультет міг урочисто розпочати свою діяльність 15 жовтня 1883 року, потрібно було подолати низку перешкод, багато з яких були усунені протягом подальших років. Однією з головних проблем була нестача відповідних людей на важливі посади керівників чеських інститутів і клінік, особливо в теоретичних галузях. Треба було шукати їх і за кордоном, крім інших обов’язкових умов, вони мали ще вміти читати лекції чеською мовою.
Переможець прослуховування
Це був надзвичайно щасливий вибір – зайняти посаду керівника інституту медичної медицини, історично першого чеського інституту медичної хімії. Українець Іван Горбачевський, на той час 29-річний асистент медичного факультету Віденського університету, також подав заявку на оголошений конкурс і виграв цю посаду. Перед ним відкрилася можливість подальшої наукової та університетської кар’єри. Це сталося здебільшого завдяки професорові та доктору медичних наук Едуардові Альберту (1841-1900), керівнику першої хірургічної клініки у Відні (вважається одним з найвидатніших хірургів ХІХ ст.), педагогу, літературному критику, перекладачу, поету, меценату, політику й насамперед чеському патріоту, який спостерігав за подіями в Празі. 1883 року він зізнається своєму другові, директору гімназії в Роудніце Йозефу Черні: «Бачу, що я не принесу користі чеській літературі у своїй галузі. Мушу зробити щось наукове по-німецьки – але залишу це нашій нації… Нехай це веде молодь. Пітя, Майдл і Горбачевський – це гарний подарунок, який я отримав від чехів, може, їм вдасться виховати ще чехів».
Синтез сечової кислоти
Молодий, успішний вчений приніс міжнародну славу на своє нове місце роботи, особливо серед хіміків-органіків, адже він був першим у світі, хто синтезував сечову кислоту 1882 року шляхом нагрівання суміші сечовини (сечовина, діамід вугільної кислоти) та глікоколю (гліцин, амінооцтова кислота). У людини ця кислота та її солі (урати) є кінцевим продуктом розпаду пуринів, які є одними з основних структурних компонентів нуклеїнових кислот (ДНК, РНК); вони суттєво беруть участь (серед іншого) в антиоксидантному захисті організму від небезпечної дії радикалів кисню. Престижний британський науковий тижневик Nature, який приділяє увагу чеській науці з часу свого заснування 1869 року, назвав відкриття Івана Горбачевського найважливішим з часів попереднього методу отримання сечовини шляхом нагрівання водного розчину неорганічного ціанату амонію. (Першим, хто ввійшов до історії хімії, отримавши органічну сполуку з неорганічних речовин, був відомий німецький хімік Фрідріх Волер (1800-1882). Але оскільки Горбачевському не вдалося синтезувати сечову кислоту, його відкриття спочатку сприйняли дуже обережно.
Між Галичиною, Віднем і Прагою
Іван Якович Горбачевський (за часів Австро-Угорщини та Першої Чехословацької республіки Йоганн, Іван або Ян Горбачевський) народився 1854 року в родині греко-католицького священника в Зарубинцях біля Збаража на Тернопільщині, яка в той час входила до складу австрійської східної Галичини. Після навчання в польській чотирикласній чоловічій школі в Збаражі, в гімназії у Тернополі здобув вищу освіту на медичному факультеті Віденського університету. Він залишився в своїй alma mater і незабаром став асистентом проф. Ернста Людвіга в лабораторії прикладної медичної хімії (1880-1883). Тут він присвятив себе хімічним дослідженням, особливо вивченню альбуміноїдів та еластинів. Свою першу наукову працю про нервову систему він опублікував 1874 року, будучи ще лікарем. У його професійних працях і листуванні часто зустрічаються українська, польська, німецька, а також чеська мови. Покинувши Відень 1884 року, він незабаром був призначений ординарним професором Чеського Карлового університету, де працював викладачем у галузі медичної хімії до 1917 року.
Науково-педагогічна робота
Весь цей час він займався науковою роботою в новоствореному інституті медичної хімії Карлового університету, який також очолив. Хоча він завжди дотримувався однієї теми – сечової кислоти, її утворення та функції в організмі людини – загальний обсяг його дослідницької роботи був значним. У бібліографії опублікованих праць, окрім багатьох більш коротких оригінальних робіт, є передусім 40 найменувань фундаментальних досліджень, значну частину яких складають монографії в галузях синтетики, аналітики, фізіологічні, клінічні, харчові, токсикологічні, термінологічні та підручники. Його педагогічна діяльність представлена тритомним підручником «Медична хімія», виданим у чотирьох томах у 1904-1908 роках, який понад двадцять років служив студентам медичних факультетів і практикувальним лікарям. У ньому він по-сучасному об’єднав знання із загальної хімії та прикладної медичної хімії. Сам читав лікарям і майбутнім фармацевтам лекції з фармакології та судової хімії; тому його також називають одним із засновників чеської біохімії. Він був учителем низки пізніше відомих лікарів і вчених, як-от професори Форманек, Лауфбергер, Силлабі, Кукула, Гашковець, Кабрхель, Геверох і Гамсік. Йому неодноразово довіряли посаду декана медичного факультету, на 1902-1903 навчальний рік він навіть став ректором Карлового університету. 1900 року домігся того, що його власна галузь, медична хімія, стала обов’язковим предметом, закріпленим в іспитовому положенні. Висока оцінка його наукової діяльності виявилася не лише в почесному членстві у важливих чеських та українських товариствах (Королівське чеське товариство наук, Наукове товариство імені Шевченка, Всеукраїнська академія наук), а й обіймав чимало громадських і політичних посад. 1899 року його покликали до Ради охорони здоров’я Чеського королівства, а звідти 1906-го до Вищої ради охорони здоров’я Відня. З 1909 року Іван Горбачевський призначений довічним членом Палати лордів.
Вступ в активну політику
Професор Горбачевський був вірним слугою 50-мільйонної багатонаціональної Австро-Угорської монархії. Тим не менше, його участь в офіційній державній політиці незадовго до краху монархії після поразки в Першій світовій війні була несподіванкою для багатьох чехів. 1917 року він прийняв пропозицію нового імператора Карла І і став – як перший українець в історії та представник українського націоналістичного руху в еміграції – міністром без портфеля у віденському уряді із завданням підготовки створення нового відділу охорони здоров’я. Через рік він був офіційно призначений міністром охорони здоров’я та обіймав цю високу посаду до листопада 1918 року. Іван Горбачевський не погоджувався зі створенням Чехословацької Республіки як незалежної держави й залишився у Відні після перевороту в листопаді 1918 року. Там він читав лекції в Українському вільному університеті, який заснувала на початку 1921 року група антикомуністичних студентів, академіків та інших емігрантів з України. Завдяки щедрій пропозиції президента Республіки Томаша Масарика та підтримці уряду Чеської Республіки український еміграційний осередок невдовзі переїхав до Праги, яка стала світовим центром українських емігрантів. Тут знайшли новий гідний дім усі, хто боровся за вільну Україну. Після переведення українського університету до Праги, з ним повернувся також Іван Горбачевський. Оскільки він був демократом за своєю природою та давнім другом професора Масарика (за словами Карела Чапека, Горбачевський був одним з небагатьох людей, які могли відвідувати його як президента в будь-який час без попередження), Іван Якович, зрештою, погодився зі створенням Чехословаччини. У 1920-х роках він був ректором Українського університету та працював у ньому почесним професором до 1939 року.
Професор судової хімії та токсикології Еміль Швагр 1951 року згадував свого вчителя зі словами: «Його висока постать зі схиленою над партою головою мовчки повертала бородате обличчя, з якого дивилися допитливі й дещо відсутні очі. Іноді доводилося чекати, доки він обернеться та заговорить своєю специфічною чеською мовою, з трохи іноземними акцентами й дещо незвичною вимовою, яка була загальновідома в деяких його висловлюваннях, що збереглися в традиціях і сьогодні».
24 травня 1942 року Івана Горбачевського не стало. Похований з родиною у Празі на цвинтарі Шарка біля церкви Св. Матея.
Юлія ІВАНЧОВА,
лікарка м. Прага (Чехія)