Нещодавня зустріч у затишній читальній залі бібліотеки ТНМУ, що відбулася в рамках літературних читань під керівництвом доцентки кафедри української мови Марти Руденко, була присвячена Тарасові Шевченку. Марта Ігорівна зізнається, що спочатку хотілося за традицією організувати захід з народними, а також з піснями на Тарасові вірші, у вишиванках і з кетягами калини на столі – в національному колориті. Та потім їй у соціальних мережах трапилося три пости, які дали їй зрозуміти, що розмову зі студентами треба спрямувати цілковито в інше русло. Вона впіймала себе на думці, що, можливо, наше традиційне сприйняття Великого Кобзаря відійшло в минуле й не так нині маємо про нього говорити.
Звичайно, потрібні концерти, конкурси читців та урочистості з нагоди Шевченківських днів, проте наші сьогоднішні реалії вимагають змін у всьому, зокрема, й у сприйнятті Тараса Шевченка. Насамперед на це впливають соцмережі. Так, час, коли в кожного в руках смартфон, вимагає переосмислення. Дуже багато культурних реалій тепер потрапляють до нас через призму соцмереж.
Марта Руденко торкнулася скандального інтерв’ю Маші Єфросініної з Христиною Соловій, а саме моменту, коли ведуча наполягала, що в Україні був запит на російськомовний продукт, а артисти лише виконували його. Студенти погодилися, що це цілком перевернуте з ніг на голову розуміння митця та його ролі у суспільстві. Адже не публіка формує митця, а митець публіку. Роль митця у суспільстві – навчати, вести за собою, показувати приклад, задавати цей рівень, а не розчинятися в інтересах маси, бо маса це завжди нижче, ніж рівень її одиниці. Митець повинен не підпорядковуватися юрбі, виконуючи її забаганки, а піднімати людей до свого рівня. Власне, саме таким Митцем був Тарас Шевченко.
Геній, але не ідол, якого намагалася для нас зліпити, а потім викрити радянська влада. Глибше відкрити для себе непересічну особистість Тараса Григоровича, пізнати його передусім як людину, довідатися про досі невідомі факти з його біографії студентам допомогли сучасні культорологічні фільми, присвячені постаті Шевченка.
Ще одна надзвичайно важлива тема, якої торкнулися під час заходу, – «шевченківські фейки». З початком війни 2014 року в Інтернеті масово з’являлися фейкові вірші, які приписують Тарасу Шевченку. З повномасштабним вторгненням росії в Україну їх кількість ще збільшилася. Чому? Як зауважила Марта Руденко, Тарасові вірші легко підробити. Кому це потрібно? Відома українська письменниця Оксана Забужко вважає, що тим, що й завжди: нашим сусідам-недоімперцям, які через підроблене Шевченкове слово хочуть вкласти в голови й серця українців свої наративи. Як тому дати раду, зрозуміти, що це саме фейк і не поширювати у соцмережах його далі? Дослухаймося до слів Оксани Забужко. «За кожним таким фейком стирчить морда якого-небудь умовного майора ФСБ, який разом з колегами регоче, що йому вчергове вдалося обдурити тупих х@hлів, – переконана вона. – «Дурак і п’яніца», як 170 років намагалася довести охранка руцями своїх найманих працівників, від нєістового Вісссаріона до бідолашного Бузини. І є різні, доволі витончені способи «закріпити» цю інформацію вам у свідомості, в неподразливий спосіб, сказати б – «удушіть Шевченка посрєдством об’ятій». Не забуваймо, спецоперація «Шевченко», почата охранкою 5 квітня 1847 р. на дніпровській переправі, звідтоді НІКОЛИ не припинялась. І нинішній розгін чергового бездарного віршилища під Шевченковим іменем теж навряд чи випадковий.
Ще раз: Шевченко переміг імперію. Імперія цього йому ніколи не простить – доки вона є, її від нього корчитиме. «Будете вы хрипеть, царапая край матраса, /Строчки из Александра, а не брехню Тараса», – розлючено кричав фальцетом покійний Ося Бродський, і в цьому питанні його інтелігентські очочки цілком накладалися на майорську пику.
Я не знаю способу, яким можна навчити недосвідчених людей відрізняти брехню від правди… Я тільки знаю, що відчуття стилю в умовах інформаційної війни рятує від дуже багатьох пасток. Як би не маскувалася чекістська гопота, як би не кувала собі голосочок, як у казці про вовка й козенят, – стиль обов’язково їх видасть.
Формуйте в дітей відчуття стилю. Ставте їм Баха. І читайте Шевченка».
На завершення зустрічі учасниці театральної студії «Арт-драма» продекламували присутнім правдиве слово Тараса Шевченка.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА