Сьогодні в усьому світі відзначають міжнародний день лікарів, які дарують нам гарну посмішку. Так, це стоматологи. 20 років у нашому університеті готують фахівців за цією спеціальністю. Багато з них створили вже власну справу, хтось трудиться в приватній мережі, але найголовніше – всі вони надають якісну стоматологічну допомогу.
З випускником стоматологічного факультету ТНМУ Василем Лисогором познайомилася майже випадково. Була субота, вихідний день, коли більшість клінік взагалі зачинена, але мій зуб цього не розумів, розболівся так, що несила було терпіти. На щастя, пан Василь мав ургенцію й допоміг не лише втамувати біль, а й врятувати мій зуб.
Коли ж больові відчуття минули та з’явилося трохи часу, вирішила познайомитися ближче, цікавило, як учорашньому випускникові поталанило влаштуватися на роботу в приватну клініку та що для цього потрібно. Можливо, нашим студентам у майбутньому стане в нагоді його досвід.
Шлях до професії лікаря розпочався із сім’ї
Кажуть, що велику роль у виборі професії відіграє сім’я. «Так було й у випадку Василя Лисогора. Його батько – ветеринар, тож допомагав йому лікувати тварин, багато часу проводив у клініці, а також виїздив разом з ним до хворих «пацієнтів». Ніякого примусу не було, навпаки, Василю подобалося спостерігати, як тато рятує братів наших менших. Десь у дев’ятому класі тато вже доручав синові більш складні процедури – стерилізацію поросят. «Такі «подвиги» дозволили виховати в собі необхідні й для лікаря якості», – стверджує.
У дев’ятий клас Василь уже не пішов, вирішив спробувати себе у стоматології, чомусь сподобалася саме ця спеціальність. Вступив до Шепетівського медичного училища за фахом «Зубний лікар». І каже, ще більше переконався, що обрав саме свою професію. Згодом настав 2013 рік – час реформ і змін у нашій охороні здоров’я, з’явилася можливість отримати диплом нової на той час спеціальності – зубного гігієніста. Відтак з’явився шанс вступити одразу на другий курс стоматологічного факультету Тернопільського медичного університету. З однокурсниками теж поталанило, бо мав нагоду вчитися зі здібними, цілеспрямованими та наполегливими людьми. Тепер вони працюють в усіх куточках України. Коли ж настав час інтернатури, то проходив навчання в одній з найкращих клінік – відділенні хірургічної стоматології Тернопільської обласної лікарні під керівництвом високопрофесійних наставників. Вчитися у блискучих фахівців хірургічної стоматології – професора Ярослава Петровича Нагірного та завідувача відділення Олега Івановича Дзіха було справжнім подарунком долі, адже в них великий досвід практичної роботи, складних оперативних втручань. Вони скрупульозно ставляться до своїх професійних обов’язків та чуйно й відповідально до пацієнтів.
«Я легко увійшов у насичений ритм роботи стаціонару завдяки доцентці кафедри хірургічної стоматології нашого університету Наталії Степанівні Гутор, яка ще в університеті скеровувала нас до практичної роботи, відкривала всі тонкощі хірургії, мотивувала до активного навчання. Наш університет з впевненістю можу рекомендувати для навчання всім, хто ще вагається, тут є чому й у кого повчитися, головне – мати здорові професійні амбіції та терпіння», – каже Василь Лисогор.
«Primum non nocere» – не нашкодь!
Проходити таку школу було нелегко, але надзвичайно цікаво, це був час входження у професію. Нині за плечима Василя Лисогора – 15 тисяч годин практичної роботи зі стоматологічним мікроскопом. Всі види стоматологічних послуг він проводить з використанням операційного мікроскопа, це дає можливість слідувати головному правилу кожного лікаря «Primum non nocere» – не нашкодь!!!
«Пригадую перший видалений зуб, мені тоді було років з п’ятнадцять. Зараз такі видалення проводять цілком по-іншому, бо одразу треба вирішити, чим замінити втрачений зуб, тобто що на цьому місці буде стояти – імплант чи місток. Для доброго результату потрібно зберегти максимум кістки та ясен і запобігти таким процесам, як резорбція та рецесія. Для цього я впровадив у свою практику найсучасніші методи та технології, на кшталт атравматичного видалення та консервації лунки», – ділиться напрацюваннями лікар.
Стоматологія, як і медицина загалом, не стоїть на місці та постійно розвивається, тому все частіше з’являються нові технології, розширюється доказова база й важливо тримати руку на пульсі, щоб надавати якомога ефективнішу допомогу. Займає цей фах і перші позиції щодо професійної конкуренції, створює жорсткі умови для пошуку робочого місця, хоча водночас спонукає до повсякчасного навчання.
«Постійне прагнення вдосконалення мотивує відвідувати багато різних курсів, форумів, конференцій. Свого часу я закінчив Київську академію післядипломної освіти за фахом «Щелепно-лицева хірургія». Наразі навчаюся за напрямком «Ортодонтія», – зазначає Василь Лисогор.
У приватну практику він прийшов уже з певним багажем знань і практичними вміннями. Тут його вчителем і наставником став Микола Петрович Дутчак. Це вмілий менеджер, добра людина, з якою приємно працювати, професіонал.
На майбутнє лікар теж має плани – наразі готується під керівництвом доцентки Тернопільського медичного університету Катерини Дуди до написання кандидатської дисертації щодо лікування безнадійних зубів.
У Міжнародний день стоматолога Василь Лисогор вітає всіх причетних до цього свята – своїх колег, наставників, викладачів і зичить їм професійного та життєвого успіху. Майбутнім стоматологам бажає не втрачати жаги до навчання: «Стоматологія – складна наука, яка потребує величезної кількості знань, відпрацювання мануальних навичок для роботи із зубощелепною системою. Не розчаровуйтеся за невдач, а беріть відповідальність на себе, це допоможе зростати в професії та досягати нових вершин. Все буде Україна!».
Лариса ЛУКАЩУК