У номінації «За вагомі досягнення в науковій роботі» (премія імені Івана Горбачевського) конкурсу «Студент 2023 року ТНМУ» перемогла студентка 6 курсу медичного факультету Тетяна Подільська, яка нині очолює Наукове товариство студентів ТНМУ.
У Тетяни просто величезний список наукових досягнень за минулий рік. Це зокрема:
– стаття «Gestational diabetus mellitus and its complications, role of desynchronosis in pathogenesis (a review)» у журналі «Патологія» (WEB OF SCIENCE) – автори М.Р. Хара, І.В. Корда, Т.І. Подільська;
– 4 th International Medical Students Conference IMEDSCOP 2023, міжнародний рівень, 23 березня 2023 р.;
– Х Міжнародний медико-фармацевтичний конгрес студентів і молодих вчених, міжнародний рівень, 4-7 квітня 2023 р.;
– 84-ий Всеукраїнський науковий медичний конгрес студентів і молодих вчених, 13-14 квітня 2023 р., дипломи ІІ і ІІІ ступеня;
– Всеукраїнський конкурс наукових робіт, 15 травня 2023 р., диплом ІІІ ступеня;
– XXVII Конгрес студентів і молодих учених, 10-12 квітня, диплом І ступеня (секція «Акушерство та гінекологія»), диплом І ступеня (секція «Експериментальна медицина»), диплом І ступеня (секція «Педіатрія»), диплом І ступеня (секція «Хірургія»), диплом ІІ ступеня (секція «Кардіологія, ревматологія»), диплом ІІІ ступеня (секція «Педіатрія»);
– 83 Lviv Young Scientists International Conference, міжнародний рівень, 14-15 листопада 2023 р., дипломи ІІ і ІІІ ступеня;
– стажування у Польщі за польсько-американською програмою «Study Tours to Poland», 6-16 жовтня 2023 р.
Тетяна зауважує, що отримати для неї відзнаку в цій номінації «За вагомі досягнення в науковій роботі» (премія імені Івана Горбачевського) – надзвичайно цінно, адже наш університет і, власне, її наукова діяльність у ньому посідають дуже вагому частину її життя.
– Тетяно, що означає особисто для вас перемога у конкурсі «Студент 2023 ТНМУ»?
– Ця перемога означає для мене, що все, чого я досягала протягом цього року, не залишилося лише в моєму власному «архіві». Адже кожній людині приємно, коли її роботу помічають та гідно оцінюють. Але незважаючи на те, що досягнуто досить багато, я розумію, скільки дверей мені ще належить відчинити перед собою надалі.
– Наука для вас – це…
– … місце для інтелектуальної творчості, майстерня, де формуються ідеї та особисті відкриття.
– Коли ви захопилися наукою? Які теми та напрямки вас цікавлять?
– Наукою я захопилася на третьому курсі та розпочинала свій шлях на теоретичній кафедрі. Вельми рада, що за роки навчання в університеті мені вдалося опанувати основи наукової роботи та досліджень як експериментальних, так і клінічних. Працювала (й досі продовжую) також з лабораторними тваринами у віварії, з первинною медичною документацією у відділеннях та архівах.
– У вас вражаючий список досягнень упродовж минулого року. Що з-поміж усього виділяєте для себе як найвагомішу наукову сходинку на цьому етапі?
– Відверто кажучи, мені важко виділити окремо лише один певний пункт. Бо навіть найменш значні кроки, безумовно, дають можливість рухатися вперед. І з них якраз і формується стежинка до успіху. Проте з-поміж усього для мене вирізняється стажування за кордоном, у Польщі, де мала можливість зазирнути за лаштунки освітньої та громадської систем.
– Ви очолюєте також Наукове товариство студентів. Який досвід це вам дає?
– Це насамперед – неймовірний досвід комунікації та співпраці. Як багато навичок і знайомств я здобула у цій ролі, можна лише уявити. Мої колеги – це найбільш амбітні та сміливі студенти нашого університету, тому щиро рада, що мене оточує саме такий колектив. Постійна взаємодія з професорсько-викладацьким складом також є цінною, бо дозволяє почерпнути те, чого ще не встигла навчитися на власному досвіді.
– Ви активно долучаєтеся й до громадської роботи університету, зокрема волонтерства. Що спонукає вас це робити?
– Мене спонукає віра у спільну відповідальність перед єдиною великою метою. Волонтерство допомагає мені реалізовувати цінності співчуття, бути в колі людей, які стають віддзеркаленням найкращих якостей, відкривати для себе нові способи діяльності та перспективи, які глибше зв’язують мене зі спільнотою.
– Як вам вдається поєднувати навчання, успішну наукову роботу та громадську діяльність? Які секрети вашого особистого тайм-менеджменту?
– Коли поєднуєш кілька видів діяльності, це вимагає зібраності та вміння планувати свій час так, щоб залишалося місце й для відновлення особистого ресурсу. Відверто кажучи, не завжди мені вдається раціонально розподілити свій час. Інколи критично не вистачає часу на якісний відпочинок, адже в роки юності так хочеться все встигнути!
– Взагалі – навчатися у медичному виші важко?
– Загалом не важко, враховуючи те, що з кожним роком дедалі більше адаптуєшся до навчального процесу. Проте не можу не зазначити, що стає не так легко, коли починаєш поєднувати у собі різні ролі, наприклад, юного науковця, керівника університетських проєктів, волонтера. Але хочу підкреслити, що я ніколи не шкодувала про власний вибір, а лише насолоджуюся таким наповненим ритмом життя.
– Що було для вас найскладнішим, щойно вступили до ТНМУ?
– Найскладнішим для мене було ввійти в новий ритм життя, значно насиченіший, ніж він був у шкільні часи. Відчуття відповідальності та потреба у самостійності стали великим викликом, але згодом зрозуміла, що з правильною організацією та підтримкою цей період стає набагато легшим.
– Чому, власне, медицина? Як вона прийшла у ваше життя?
– Ще з ранніх років мріяла про професію лікаря. Навчаючись у старших класах школи, почала розглядати й інші напрямки, навіть цілком не дотичні до медицини. Але коли настав час обирати університет для вступу, я все-таки повернулася до дитячої мрії.
– Чому вирішили навчатися саме в ТНМУ?
– Тому що моя маленька батьківщина – це Тернопіль, і він мені любий понад усе. Кажучи відверто, при виборі університету для вступу в мене були думки й про інші масштабніші міста. Проте мій вибір все-таки зупинився на тому, що було поруч, чому я зараз щиро рада.
– Який напрямок обрали?
– Не хочу забігати наперед, час усе покаже. Але хотіла б зазначити, що я не живу зі стереотипом про більш і менш престижні спеціальності. Щиро переконана, що в кожній з них можна себе справді гідно реалізувати. Вважаю, що цінність і престижність тієї чи іншої лікарської спеціальності не повинні визначатися лише за загальноприйнятими уявленнями.
– Які три найголовніші поради дали б першокурсникам?
– Усе ціннішим нині стає вміння бути гнучким, не триматися за стереотипи, які живуть у голові. Це і буде моєю першою порадою першокурсникам. Окрім того, раджу пам’ятати, що всі рамки існують лише у нашій голові, й інколи людина може навіть не уявляти, на що вона здатна. З цього випливає, що не варто боятися мріяти. Третя ж порада буде пов’язана з тим, що великі мрії не здійснюються за один день або навіть за один рік. Тому витримка та віра у себе простелять вам добру дорогу.
– Якщо у житті трапляються непрості моменти, випробування, як, скажімо, зараз у нас усіх, де черпаєте сили?
– Я навчилася приймати ситуації, коли моральний дух зовсім вичерпується, і коли все йде шкереберть. Варто закарбувати собі в пам’яті, що не завжди шторм у житті має намір його зруйнувати, інколи він приходить для того, щоб розчистити шлях. Буває також корисним інколи зупинитися та оглянутися назад, зрозуміти, що великий шлях вже пройдено, а попереду буде ще щось значно цінніше, до чого варто рухатися.
– Ким бачите себе в майбутньому?
– З великим захопленням бачу себе в майбутньому як особистість, яка не лише досягає успіху у своїй професійній сфері, а й впливає на світ навколо себе. Моя мрія – стати лідеркою, яка об’єднує людей для розв’язання локальних суспільних проблем і сприяє науковому та соціальному прогресу. Також візуалізую себе в ролі наставника та порадника для молодих колег, щоб реалізувати потенціал спільними силами.
– Яка нині ваша найзаповітніша мрія?
– Чи слід згадувати про нашу спільну найзаповітнішу мрію цього часу? Та, крім того, я мрію, щоб мені вистачило сил і наснаги втілити в життя все задумане. Зараз для мене на часі вступ в інтернатуру на бажану спеціальність та торування свого шляху в практичній медицині та науці.
– За що ви найбільше вдячні Тернопільському національному медичному університету ім. Івана Горбачевського?
– Найбільше вдячна університету за те, що мала змогу спробувати себе в усіх можливих ролях, і всюди я мала належну підтримку. Дякую всім, хто сприяв моєму розвиткові в науці. Це для мене особливо цінно, адже мала можливість долучитися до великої місії – розвитку науки. Організовуючи всі свої освітні та волонтерські проєкти, я отримували схвалення, підтримку та, що найважливіше, поради. За роки навчання в нашому університеті мені вдалося розвинути у собі навички, з якими готова впевнено вийти за межі студентського життя, за що неймовірно дякую людям, які так чи інакше відіграли свою роль у цьому.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА
Світлина Миколи ВАСИЛЕЧКА